Важливе місце в
Стародавній Греції займала музика. Багато образів музикантів є в давньогрецькій міфології (Орфей, Пан, Марсій), а їх зображення збереглися на вазах та у вигляді скульптур. У Греції існували спеціальні об’єднання співаків, музикантів, танцюристів.
Музика звучала під час урочистостей, ритуалів, ігор, супроводжувала театральні дії. Антична трагедія взагалі була немислима без музики: діалоги в ній переходили в співучий речитатив і спів, кожен епізод завершувався хоровим номером.
Характерною ознакою давньогрецької музики є синкретизм — єдність із іншими мистецтвами: поезією, танцем, театральною дією. Іноді драматургу доводилося виступати у ролі поета, музиканта, режисера, актора. Давньогрецька музика була переважно одноголосною. Мелодія записувалася за допомогою грецьких і фінікійських букв. Зростання полісів, у яких проходили великі культові та цивільні свята, призвело до розвитку хорового співу під акомпанемент духового інструменту.
Давньогрецьких музичних інструментів було більше 60 видів: кіфара (різновид ліри), ліра, орган, труба,
флейта Пана та інші. Авлос вважається прабатьком духових інструментів — кларнета і гобоя. Музика Стародавньої Греції, справила великий вплив на розвиток європейської професійної музичної культури та музичної науки.
У повісті "Кайдашева сім’я" І. Нечуй-Левицький вивів цілий ряд виразних народних типів: старий Кайдаш, Кайдашиха, суворий Карпо й лагідний Лаврін, вередлива Мотря та тиха Мелашка.
<span>Сварки в родині Кайдашів викликані селянським малоземеллям, вічними нестатками та темнотою. Саме ці причини породжують взаємну заздрість, плітки, ворожнечу. Стара Кайдашиха й Мотря змагаються між собою за верховенство в господарюванні, за кожну зроблену дрібницю. В цій битві вони не зупиняються ні перед чим, знищуючи те господарство, за яке воюють. </span>
<span>Найбільше непокоїть усіх груша, яка росте на межі між городами. </span>
<span>Змальовуючи битву між Кайдашами, письменник застосовує гоголівський прийом, що створює виразний комічний ефект, який підсилюється контрастом між "високим" пафосним стилем і дріб’язковістю зображуваних проблем. </span>
<span>Сміх у повісті поєднується з сумом та співчуттям до селян-трудівників, які обкрадають своє життя дрібними інтересами. В останній редакції сварка через грушу закінчується примиренням, оскільки дерево всохло. В першій редакції стосунки в родині Кайдашів загострювалися, бо груша все більше розросталася. </span>
<span>Письменник показав усю безвихідь дрібновласницьких відносин, що призводять до постійних сварок у родині. </span>
«Краса врятує світ» - ось найвідоміший афоризм, що стосується краси. І ми всі його знаємо. Але мені здається, він дещо неточний. Краса не просто врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його врятовувала. Людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. Чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. Випадково побачена краса, почуті вірші, повертала людей до життя на війні, серед потворних явищ.Але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня?Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Хлопці купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. Дівчата роблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас. Всі дівчата хочуть модні спіднички та курточки, та ще й щоб зачіска була стильна. Щоб усі подруги заздрили!Мені теж подобаються красиві, гарно вбрані люди, і я теж намагаюся приєднатися до них. Але не з усіма з них мені хочеться дружити. Я ще недовго живу на світі, але вже знаю, що навіть найкрасивіша дівчина або хлопець можуть виявитись підлими, боягузливими, нечесними, а часто в них ще й «зіркова хвороба». До того ж краса не гарантує щастя на все життя.Люди навіть роблять пластичні операції, щоб покращити свою зовнішність, і вважають, що інші полюблять їх за це. Усі люди прагнуть того, щоб добре виглядати, і часто забувають, що зле, пихате та похмуре обличчя не врятує жоден макіяж чи стильні окуляри. Від такої людини хочеться відвернутися. Або просто пожаліти її: «Навіщо ти так старанно малювала губи та зачісувалась, якщо вся твоя сутність просто вилазить назовні?»Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам та частує їх пиріжками. Навіть якщо її зовнішність, вибачте, вже далека від модельної. У іскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, яка виставлена в музеї, у пісні та музиці. Краса - це те, що покращує людям життя, дарує їм радість.У різних народів різне розуміння краси людини. Хтось вважає, що гарні люди мають бути стрункі, комусь подобаються повненькі «пампушки». У деяких диких племен красуні та красені взагалі покривають все тіло татуюванням та вставляють у нижню губу таріль!<span>Але справжню красу людини, я вважаю, можна побачити по тому, що написано на її обличчі. Якщо там радість життя, бажання добра, готовність допомогти - це і є краса. Обличчя такої людини начебто світиться зсередини. І неначе уся краса, яка є у зовнішньому світі, зібрана та іскриться у їхніх очах. І яка б не була їхня зовнішність, такі люди стають привабливими для оточуючих. Шукайте їх – це і є насправді красиві люди, і саме вони врятують світ.</span>
"Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі" , " Вчився я добре,Вчився б, напевно,ще краще, аби мав в вщо взутися.Коли похолодало і перший льодок затянув калюжки,я мчав до школи,наче ошпарений. Напевне,тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався"
1. А обернися, син! Диви, ти смішний який! Що це на нас за попівські підрясники? І так всі ходять в академії? — Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що приїхали додому до батька.
2. — Стійте, стійте! Дайте мені розгледіти вас гарненько, — продовжував він, повертаючи їх, — які ж довгі на вас свити! Які свити! Таких свит ще і на світі не було. А побіжи котрий-небудь з вас! Я погляну, чи не впаде він на землю, заплутавшиья в поли.
3. — Дивися ти, який пишний! А чому ж не сміятися?
4. Ах ти, сякий-такий син! Як, батька?..
5. — Як же хочеш ти зі мною битися? то хіба на кулаки?
6. — Ну, давай на кулаки! — говорив Тарас Бульба, засукавши рукави, — погляну я, що за чоловік ти в кулаці!