Мій улюбленний журнал
Мені дуже подобається читати газети і журнали.З них я дізнаюся багало цікавої інформації.Мій улюблений журнал JOY. Це дуже цікавий журнал який я купую щомісяці. В ньому розповідається про моду, про життя відомих людей. Але найбільше я люблю розв'язувати кросворди у цьому журналі. Завдяки цьому журналу, я у курсі усіх новин та подій.
Отже, я раджу усім прочитати такий журнал.
1.Хитрий та гордий лис.
2.Хвалькувата поведінка лиса.
3.Тортури для Микити.
4.Гарні речі на базарі.
5.Схованка лиса.
6.Витривалий Микита.
7.Він прийшов змучений і голодний. 8.Переляк лиса.
9.Переполох звірів.
10.Хитра витівка лиса.
11.Концерт лісових тварин.
12.Заслуга лиса
Драма-феєрія "Лісова пісня". Фольклорно-мiфологічна основа сюжету. Символічність образів Мавки і дядька Лева — уособлення духовності й краси. Мати Лукаша і Килина — антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності та буденного прагматизму в образі Лукаша.
<span>Природа і людина у творі. Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю і мрією. Почуття кохання Мавки і Лукаша як розквіт творчих сил людини. Художні особливості драми-феєрії. </span>
<span>ТЛ: неоромантизм, драма-феєрія. </span>
<span>Знати основні віхи життєвого і творчого шляху письменниці. </span>
<span>Вміти розкрити основні теми і мотиви віршів, схарактеризувати композиційні та ритмомелодійні особливості, образи-символи, алегоричні образи. </span>
<span>Вміти визначити основні проблеми, порушені в "Лісовій пісні", розкрити фольклорну основу сюжету, схарактеризувати образи. Порівнювати образи Мавки і Килини. </span>
<span>Вміти показати на прикладах із тексту духовну бідність Килини і матері Лукаша, їхню меркантильність, байдужість до краси, природи, мистецтва. Розкрити красу глибокого почуття, антигуманність меркантильності та користолюбства. Висловити власні міркування про життя і творчість Лесі Українки.</span>
<span>перша оригінальна українська балада — «Бандурист» Л. Боровиковського</span>
Історія України має багато трагічних сторінок, але найбільшою для
нашого народу стала ліквідація Гетьманщини й перетворення вільного
селянина на безправного кріпака. Дуже часто кріпосниками ставали давні
вороги українців — польські пани та підпанки, яким російські самодержці
роздавали родючі землі своєї Малоросії. Саме так з’явився в Пісках пан
Польський.
Уперше прибувши в Піски, що подарувала йому цариця, і відчувши опір
вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не
вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб
самі простягали шию та слухняно виконували волю господаря. І на другий
день генерал привів «москалів», котрі швиденько прикладами гвинтівок
заспокоїли непокірних.
З того все й почалося… Пан вдається й до мерзенного обману піщан, що
братиме з них тільки невелику плату за користування «його» землею. І
зрештою вільні колись селяни стали панськими. Уперше біда затесалась у
село у вигляді царського генерала, а згодом з’явилась разом із
удовою-генеральшою та її синочками. Тепер піщани зрозуміли, що пропали
навіки. Кріпосники за короткий час так запрягли «волів» у ярмо, що
тепер уже можна було тішитися й насолоджуватися життям щодня. Селяни
ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того,
«зносили у двір курей, гусей, яйця». Було з чого панам бенкетувати.
Генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками,
усе йшло через прикажчиків, її мозок працював тільки над вигадуванням
страшних, принизливих покарань своїм дворовим. Навіть серце генеральші
грілося не біля дітей та онуків. Свою любов вона віддала котам. А тим,
хто вичісував тих котів,
<span>
</span>
Стелив їм постіль, доводилось гірко. Так, наприклад, за наказом
генеральші люто катують веселу дівчину Уляну. Дівчині доводиться
прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим кошеням на шиї,
якого вона ненароком придушила.
Зовсім зубожіло село, коли осів на батьківщині Василь Семенович
Польський. При ньому кріпаки вимушені були працювати на панщині вже
шість днів на тиждень. На відміну від генеральші, Василь Семенович
спілкувався із своїми кріпаками. Ще підлітком скуб ровесників за чуба,
юнаком цінував красу молодих кріпачок.
На мою думку, пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими
експлуататорами. Вони не дбали про землю, про тих, хто на ній працює. З
року в рік земля виснажувалася, урожаї падали, село убожіло, морально
розкладалося. Пияцтво, злодійство стали звичайними явищами серед
кріпаків.
Я вважаю, що сила критичного реалізму Панаса Мирного полягає саме в
тому, що він у яскравих художніх образах розкрив антинародну сутність
кріпосництва, показав справжній зміст царських реформ, правдиво
відтворив пагубність і розтлінність впливу залишків кріпосного права в
пореформену добу.
<span>Отже, Панас Мирний стоїть у перших рядах борців проти
поміщицько-кріпосницької неволі, його твори на цю тему становлять нову
сторінку в розвитку українського критичного реалізму.</span>