Іван з Мілкою вже не працювали в цирку "Бухнбах". Вони дуже сумували за ним. Він став для них рідною домівкою, а його працівники- сім'єю.
Одного разу Іванові Силі захотілося поїхати до столиці. На вокзалі він зустрівся з Міхою. Той став директором вокзалу як і мріяв. Вони не бачилися десять років і багато чого змінилося за цей час. Цирк "Бухенбах" припинив своє існування. І Іван мріяв відродити цирк. Мілка і Міха погодилися з цією гарною ідеєю. Всі гуртом прибули до цирку. Там зустріли Фендіго і Ренату, які дуже зраділи задуму. Друзі з радістю погодилися відновити цирк "Бухенбах". Про це дізналася мадам Бухенбах зі своїм чоловіком та приїхала на відкриття. В усіх газетах тільки про це й говорили:"цирк "Бухенбах" повертається!".На відкриття цирку розпродали всі квитки, а кошти спрямували на благодійність.
Відкриття "Бухенбаху" було видовищним. Всі були в захваті від нових номерів. Цирк став набагато цікавішим ніж був. А його працівники ще професійнішими.
Наприклад, Леся Українка, сильна особистість, мужня. труднощі - її хвороба. Все що не вбиває - робить нас сильнішими!!!
<span>В даний</span><span>час</span><span>наше життя стає</span><span>все більш і</span><span>більш напруженою.</span><span>Люди</span><span>живуть під</span><span>пресом</span><span>різних проблем</span><span>,</span><span>таких</span><span>,</span><span>як соціальні</span><span>,</span><span>екологічні</span><span>,</span><span>економічні</span><span>та інші.</span><span>Вони</span><span>постійно страждають</span><span>від</span><span>стресу</span><span>,</span><span>шуму і</span><span>пилу</span><span>у великих</span><span>містах</span><span>,</span><span>хворобами та</span><span>нестабільності</span><span>.</span><span>Людина повинна</span><span>бути сильним і</span><span>здоровим для</span><span>того</span><span>,</span><span>щоб подолати</span><span>всі труднощі.</span><span>Для досягнення</span><span>цієї мети</span><span>люди</span><span>повинні дбати</span><span>про своє фізичне</span><span>і</span><span>психічне здоров'я</span><span>.</span><span>Є кілька</span><span>способів</span><span>зробити це.</span><span>Стан</span><span>вашого</span><span>тіла залежить</span><span>від того</span><span>,</span><span>скільки</span><span>часу ви</span><span>проводите</span><span>заняття</span><span>спортом.</span><span>Принаймні</span><span>,</span><span>кожен повинен</span><span>робити ранкову</span><span>зарядку щодня</span><span>.</span><span>Самим</span><span>здоровим</span><span>видів спорту</span><span>плавання, біг</span><span>і їзда на</span><span>велосипеді.</span><span>Здорове</span><span>харчування також є</span><span>дуже</span><span>важливим фактором.</span><span>Переїдання</span><span>призводить</span><span>до розвитку</span><span>багатьох небезпечних</span><span>захворювань.</span><span>Щоденне меню</span><span>повинно</span><span>включати</span><span>м'ясо</span><span>,</span><span>фрукти і</span><span>овочі</span><span>,</span><span>молочні</span><span>продукти</span><span>,</span><span>які багаті</span><span>вітамінами</span><span>,</span><span>жирів</span><span>,</span><span>білків</span><span>і т.д. З іншого</span><span>боку</span><span>сучасні</span><span>дієти</span><span>дуже популярні</span><span>,</span><span>особливо серед</span><span>жінок.</span><span>Дієти</span><span>можуть</span><span>бути шкідливими</span><span>,</span><span>якщо</span><span>вони використовуються</span><span>в неправильному</span><span>напрямку.</span><span>Щоб бути</span><span>здоровим</span><span>,</span><span>людина повинна</span><span>позбутися своїх</span><span>шкідливих</span><span>звичок.</span><span>Це необхідно</span><span>,</span><span>щоб кинути</span><span>палити і</span><span>пити</span><span>багато.</span><span>Кожен повинен</span><span>пам'ятати</span><span>,</span><span>що сигарети</span><span>,</span><span>алкоголь</span><span>і наркотики</span><span>руйнують</span><span>тіло і</span><span>мозок.</span><span>Крім того</span><span>,</span><span>згідно зі статистикою</span><span>більшість</span><span>злочинів скоюється</span><span>людьми</span><span>під впливом</span><span>наркотиків і</span><span>алкоголю.</span><span>Крім того</span><span>,</span><span>рекомендується дивитися</span><span>телевізор</span><span>менше</span><span>,</span><span>уникнути занепокоєння</span><span>і</span><span>дотримуватися розпорядку</span><span>дня</span><span>.</span><span>Звичайно</span><span>,</span><span>це важко</span><span>слідувати всім</span><span>цим рекомендаціям</span><span>,</span><span>але</span><span>кожній людині доводиться</span><span>вибирати між</span><span>здорового</span><span>способу життя</span><span>і численних</span><span>хвороб</span>
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуроград”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією. Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука.
<span />