Это грех , из-за этого в рай не пустят и священник отпевать не будет
Пленка до хати, вискочили з хати, шанували в сіни, поетові до дітвори, притирився.
Довготривалий- ий-закінчення, довготривал-основа, довго-корінь, тривал-суфікс;
Перелаз- пере-префікс, закінчення нульове, лаз- суфікс
Приміський- при-префікс, ий-закінчення, к-суфікс, місь-корінь;
Восени- и-закінчення, н-суфікс, восе-корінь;
Трьохсотлі- і-закінчення, сотл-суфікс, трьох- корінь;
Підсніжник- ик-закінчення, під-префікс, сніж-корінь, н-суфікс.
Прекрасне і потворне — два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, — потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.
Якщо пильно придивитися до життя навколо кас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.
Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було — гай, степ чи ріка — кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.
Маленькая зима.
Однажды звери играли на поляне. Было лето. Светило солнышко, пели птички, на ветру трепетали первые зелёные листики.
И вдруг из леса вышел Дед Мороз - уставший, измученный, он был вспотевший и очень хотел пить. Он рассказал, что когда он зимой раздавал подарки и проходил через лес, то его олени сильно испугались какого-то зверя и убежали - а он остался один и теперь идёт в Лапландию пешком.
Звери накормили Деда Мороза, напоили, а спать он пошёл в погреб, сказал, что там холоднее всего. Утром он попрощался со всеми и пошёл дальше, и обещал прийти в лес на следующий Новый год и принести всем подарки.
Когда он ушёл, то зайчик сказал:
<span>- У нас сегодня ночью была маленькая зима с самым настоящим Дедом Морозом!
</span>
Удачной учёбы!