Тому що самe він створив збірник “Кобзар”.
<span><span>27 листопада 1863 Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.</span><span>1868Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.</span><span>1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»</span><span>1891Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.</span><span>1894Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя.</span><span>1895Повість «Царівна»</span><span>1896Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie».</span><span>1898Оповідання «Valse melancolique».</span><span>1895-1901Повість «Земля»</span><span>1905Повість «Ніоба», «Через кладку».</span><span>1908«В неділю рано зілля копала…»</span><span>1917«Назустріч долі»</span><span>1923«Зійшов з розуму»</span><span>1927«Але Господь мовчить…»</span><span>1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!»</span><span>1933«Не смійтесь»</span><span>21 березня 1942<span>Померла у Чернівцях.</span></span></span>
Мистецтво - це художня творчість в цілому - література , архітектура , скульптура , живопис , музика , танець , театр , кіно ... Тобто все те , що створила людина , все те , що радує слух , на що ми з задоволенням дивимося .
Давайте розглянемо один з елементів мистецтва. Наприклад , літературу. Часто кажуть , що люди стали менше читати художню літературу , що зараз купують тільки " бульварну книгу" . Але й таке " бульварне " чтиво , воно теж говорить про культуру країни , точніше про деградацію суспільства. Пам'ятайте , наші батьки збирали повні зібрання творів О.С.Пушкіна , Л.М.Толстого , А.П.Чехова та інших великих авторів і поетів. З нашими батьками було приємно спілкуватися , їх було приємно слухати. А ми - сьогоднішня молодь - на якому "великому російською " говоримо? А чи зможуть його зрозуміти наші діти? Ми пишемо короткі sms -ки по телефону , якимись скороченими словами спілкуємося в інтернеті .
<span>Втрачаючи таке важлива ланка в мистецтві як література , ми втрачаємо нашу рідну мову , ми втрачаємо наше майбутнє і майбутнє своїх дітей. І хочеться сказати величезне спасибі тим , хто намагається вкласти в нас бачення прекрасного , хто пише вірші , хто записує музику на ці вірші , хто створює фільми і ставить спектаклі. Адже яке мистецтво сучасного суспільства , таке і саме це суспільство , така й цінність кожної людини ...</span>
Орися була втіленням саможертви заради інших та ідеалів, мужності,дівчачої краси та патріотизму
Гуцули-тонко її відчувають, уміють користуватися її дарами, жити у злагоді з добрими й злими духами. Уявлення про чисту і нечисту сили, про добро і зло формуються у дитинстві, але не зникають і в дорослому віці, набуваючи інших форм, іншого втілення.Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" посідає особливе місце у творчості М. Коцюбинського. Це художнє відкриття письменником загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Великої України. Письменника надзвичайно захопила самобутність і неповторність цієї чарівної гілки на дереві життя українського народу. У повісті Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою сприймали і бачили її самі гуцули, котрі вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, населена добрими і злими духами.Усі члени родини були дружними. Гуцули — справжні діти природи, яку вони сприймають як живу істоту, чарівну і загадкову. "Тіні забутих предків" — це поетична і глибоко психологічна, лірична і філософська повість, у якій письменнику вдалося майстерно й правдиво відтворити картини життя і праці гуцулів, цього самобутнього народу
Природа для гуцулів — це і джерело натхнення.Смерть — це не кінець існування людини. Тіло помирає, але залишається дух. Можливо, це нове життя людського духу і святкують гуцули, танцюючи, співаючи та сміючись над тілом померлого.Теми які Коцюбинський розробляє в межах цього величезного часового масштабу, — життя і смерть, людина і природа, кохання і ненависть, язичництво і християнство — є темами вічними. Майстерність, з якою письменник це робить, зумовлює непересічне значення його твору.