Знаю Тільки про Софійку: "Софійка мужньо витримала вливання тарілки супу... Витримала братикові рулади й енергійне стрибання ним по кімнаті. Витримала й роззявлену пащу підручника з математики..."
"... задивилась на захід сонця і уявила: вони з Вадимом Кулаківським стоять у цкркві перед вівтарем, а на ній - коралі..."
"Справжні принци мусять колись-таки надати перевагу тим, хто штурмує храми науки! На жаль, справжній принц уваги не звернув. Бо Софійку не викликали. Ні з ненависної математики, ні з улюбленої літератури..."
Хлопчик привіз Сіроманця в лікарню і лікар вилікував його,але сам думав , що це неможливо.Згодом коли вовка вилікували він побачив яким є світ красивий.І хлопець залишив його в себе,а Сіроманець був дуже вдячний йому.
Й жили вони довго й щасливо
Він розкриває проблему жадібності,це можна спостерігати у його творі "Мартин Боруля".Люди забували власне походження та цінності,вони хотіли бути серед багатих людей,серед "верхів суспільства".Проте вони переставал цінувати те просте життя,ті прості радощі які мал
Рогатий, а не бик,
Пливе, а не качка.
(Місяць)
Не електрика, не газ –
Світить всюди в нічний час.
(Місяць)
Срібну скибку кавуна
Видно уночі з вікна.
Що це?
(Місяць)
За горами, за лісами золотий кружок встає.
(Сонце)
Удень сяє, вночі зникає.
(Сонце)
Усі його люблять, усі чекають.
А хто подивиться – кожен скривиться.
(Сонце)
Легенда про собаку
Прадавні українці вважали, що собаку створив диявол з глини, ще й без шерсті. А от хутром нашого вірного друга нагородив уже Господь Бог. Було це так. Зліпив Бог людину з глини і поставив сохнути, наказавши собаці стерегти її, а Сам пішов Собі. Ось собака стеріг, стеріг, замерз і заснув (він тоді голий був, без шерсті). Йшов мимо чорт, угледів людину, роздер навпіл її груди, нахаркав туди, тоді склав, як було, і знову поставив. Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина раптом почала харкати. Бог тоді до собаки: - Як же ти не встеріг? - А я, - каже, - Господи, замерз, та й заснув. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтиму. Бог дав йому після того шерсть, а людина так і зосталась назавжди вже з харкотинням.