Олександр Довженко «Ніч перед боєм» аналіз Жанр — оповідання Тема: Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв — захисників Вітчизни; Ідея: Уславлення героїчного подвигу народу. Головні герої: Петро Колодуб, Іван Дробот (онук діда Савки), Дід Платон Півторак, Борис Троянда, Дід Савко Основна думка: «Життя — бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий спосіб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть». Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Прийшла весна.Захватила с собою чисте,прозоре повiтря.Дерева стоять голi.
Вже крига скресла.Голубiнь рiчки вiдображаэ голубiнь неба.Тане снiг.<span> </span>
<span> Менi сподобалась ця картина тому що вона нiжна ,красива.А ще незабаром прилетять птахи.В мене нородилося почуття лагiдностi та ще менш стало прохи весело.Тому що скоро дерава одягнуться в своэ вбрання!
</span>
Я читатель..........................
Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині
І дихни наді мною легким лебединим крилом,
Хай навіються сни, теплі сни лебедині,
І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом.
Зацвіте автострада доспілими гронами,
Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря.
З твого чистого ставу між лататтям та Оріонами
Ти лебедкою плинеш у безкресі мої моря.
Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині
І дихни наді мною легким лебединим крилом.
Пахнуть роси і руки. Пахнуть думи твої дитинні.
<span>В серці плавають лебеді. Сонно пахне весло. </span>
Ответ
Как военачальник, Бульба в повести Гоголя энергичен, неутомим, предприимчив; он не знает страха, усталости... Своих удальцов-«лыцарей» он знает прекрасно, умеет влиять на них и словом, и делом: когда надо он пошутит, когда зажжет их сердца воодушевленной патриотическою речью, а иногда их удаль умеет воспламенить и лишней бочкой «горилки». Тарас хитер и прозорлив, в Запорожской Сечи он ведет себя, как истый дипломат: ловко управляя психологией казаков, он легко добивается назначения нового кошевого атамана. Во время примирения казаков с поляками, он оказывается дальновиднее всех.