... легкої меланхолії, захоплення і здивування. Ольга Кобилянська завжди пронизує свої твори червоними нитками суму і усвідомлення. Мені здається, що її твори деколи занадто печальні, але вони всі актуальні в наш час.
1)По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
2)Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
3)З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
4)Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
5)У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
<span>Без води умиється.</span>
1.Моховинка-добра, лагідна,звичайненька, слухняна, роботяща.
2.Лісовою Хуха.
3.Відданість своїй батьківщині.
4.Неуважні люди,що не помічаюсь Хух.
5.Страшний звук коло будинку.
6.Злякана Хуха.
7.Біда муховинки.
8.Козячий хлівець
9.Тяжке житття без рідного товариства в чужій стороні.
10. Хуха врятувала свою приятельку Лиску.
11. Поранена Моховинка.
12.Веселі вечорниці у старого Хо.
Людина яка створює щось красиве має творчий задум та творчу душу, яка жадає нового, жадає краси.У наш час багато художників та скульпторів роблять творіння які виглядають досить незрозуміло,та в цьому є певна оригінальність та креатив.Ці люди- майстри своєї справи, та ми вважаємо їх досить "неадекватними".Тау цих людей є те чого немає в нас,звичайних людей-це певна краса в душі, вігадливість та жага до нового.