Можливо те,що надія ніколи не вмирає.
Наприклад,"Останній листок"...головний герой все чекав своєї смерті,але думав,що вона настане тоді,коли впаде останній листок. В глубині душі герой сподівався,що смерть омине його,і не напрасно. Цей листок був намальований,як справжній,тому і не "шевелився" в різні боки.
Тобто,що в першому,що в другому творі головну роль зіграла надія,яка знаходиться набагато ближче,ніж ми уявляємо.
У чужiй руцi завжди шматок бiльший.
<span>Беруть завидки на чужі пожитки
Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»
Що на людях видно, то й собі жадно.
Залізо іржа з'їдає, а заздрий від заздрощів погибає.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Заздрість здоров'я їсть.
Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.</span>
<span>На чужій ниві все ліпшая пшениця.
Як мед, то ще й ложкою.
Своє з'їв і на моє зазіхає.
Від користі серце кам'яніє.
За користю біжить ристю.
Вовк і лічене бере.</span>
План до твору Джури козаки Швайки(Автор Тишкевич)
План 2 книги "На Козацьких Островах"
1. На Кам’яному острові
2. Швайка каже, що на землі Воронівки напали татари
3. Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком
4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич
5. Хлопці беруть Тишкевича у полон
6. Козаки повернулися, Тишкевич втік
7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем
8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові
9. Санько ворожить, і хлопців не помічають.
Вся наша країна, це безмежна красота, від Київу до Херсону, від Львіву до Днепра.