Ответ:
1. Більше читайте. Література суттєво поповнить словниковий запас, навчить правильно вибудовувати словосполучення й речення. Якщо ви краще сприймаєте мову на слух, сміливо вмикайте аудіокниги.
2. Частіше заглядайте до словника. Зустріли незнайоме слово? Маєте сумніви щодо наголосу? Не можете дібрати синонім? У цих та багатьох інших випадках вам допоможуть словники.
3. Виконуйте вправи. Оберіть будь-який предмет, намагайтеся говорити про нього протягом 5 хвилин винятково літературною мовою. Із часом шукайте складніші теми й збільшуйте тривалість мовлення. При виконанні вправи зважайте на темп, намагайтесь не бути монотонним. Додавайте емоцій, але слідкуйте за мірою. Скоро ви навчитесь із легкістю добирати потрібні слова та контролювати мовленнєвий потік.
4. Фільтруйте мовлення. Говоріть повільніше, старайтеся якомога краще продумувати конструкції, жорстко контролюйте слова-паразити.
5. Користуйтесь записником. Переносьте на папір свої знання. Записуйте нові слова, цікаві висловлювання, прислів’я, приказки тощо. Можете повправлятись у римуванні, формуванні словосполучень, речень, зайнятись підбором синонімів, антонімів і т.д.
Объяснение:
узгоджені : 1 ) А з моря вітер дме холодний,не жаркий 2) Ніби хмари облягли наше життя
неузгоджені : 1) У цих садах , в сонатах солов'їв він чує тихі кроки браконьєра
2) Хлопець не може оператись бажанню подивитися у вікно
Великі стиби, місячної доріжки, відривала від доріжки, відривала іноді.
1. Мати нагримала на свого сина, коли той не прибрав у своїй кімнаті.
2. Жодне погане слово не зривалося з уст батьків, доки Андрій дружив з Валентиною.
3. Микола матеріально допомагав Іванові у зв'язку з тим, що студенту важко вижити, навчаючись на платній формі навчання в КПНУ імені Івана Огієнка.
4. Мій татусь ніколи не поїде до Росії, бо вважає себе справжнім українцем.
5. Усі кинулись на зварену Марійкою страву, мов три дні не їли.
6. Мати гукає Тарасові, щоб йшов додому їсти, а догукатися не може, наче горло їй забили доломіти та магнезити.
Українська мова є мовою українського народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Я вважаю своїм священним обов'язком вивчати українську мову, бо народився і живу в Україні.
Для кожного з нас рідна мова - це дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Весь світ віддає шану геніальним майстрам українського слова Тарасові Шевченку та Іванові Франку. Далеко за межами України відомі твори Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Олеся Гончара та інших. Рідна мова донесла до нас геніальні творіння Мольєра, Шекспіра, Гюго, Гете, Бернса, Міцкевича, нею перекладають усе найкраще, що створено людством.
Мову треба оберігати від калічення. Якщо уважно прислухатись, то навколо можна почути немало слів-перевертнів, що живуть поза всякими законами. Не можна вживати словесних покручів та діалектизмів ("ходьом", "тудою", замість ходім, туди тощо.) Іноді вимовляють "техніка"... або "радіво", "калідор", "прахтіка"... Бідні слова! Маючи високе призначення - бути засобом спілкування, вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками недбалості у мові і безкультур'я.
Кожен з нас повинен добре знати рідну мову, а це означає: для висловлення своїх думок слід добирати найточніші слова, не спотворювати їх неправильною вимовою, не засмічувати своєї мови нелітературними висловами, а також словами з місцевої говірки, не вживаними в літературній мові, бо це може призвести до непорозуміння