Організація об'єднаних націй, Національний банк України, газета українське слово, станція метро наукова, Володимир Великий, сузір'я Великої Ведмедиці, опера Наталка Полтавка, Харківський, національний університет імені В. Н. Каразіна, автономна республіка Крим,Байка вовк та ягня
Складить сенкан про сфагнум
20 б!!! Побувати (у, в) Ірландії, плавати (у, в) океані, жила (у, в) Оренбурзі, служив (у, в) армії, сидіти (у, в) автобусі, пр
Lory86
Побувати в Ірландії, плавати в океані, жила в Оренбурзі, служив у армії, сидіти в автобусі, працювати в аптеці, погляд у майбутнє, відніс у хату, читала в газеті, зайшов в аудиторію, успіх у творчості, приніс у кишені, зустрітися в музеї, запитати в сестри, жити в Америці, бігти в сад, стояв у воді, лежала в лікарні, брати в борг, приїжджайте у Львів, зайшла в магазин, потреба у спілкуванні, приходила в четвер, жити в Ірпені, успіх у навчанні, стань у куток, удар у спину, слово у відповідь, принести в мішку, вчитися в інтернаті, візьми в тумбочці, зайди в оптику.
Йщлося про небайдужість міської громади до проблем чистоти повітря.
Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище — Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909 — 1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся — "З журбою радість обнялась”, що принесла славу молодому поетові. В наступні роки з'являються нові збірки — "Поезії. Книга II” (1909), "Поезії. Книга III” (1911), "Драматичні етюди. Книга IV” (1914), "Поезії. Книга V” (1917).Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу "закордонну” збірку віршів Олеся — "Чужиною” (Відень, 1919). "В вигнанні дні течуть, як сльози...” — такими словами розпочинається один з перших віршів книги. Невдовзі, у 1921р., виходить "Перезва” — збірка гостросатиричних віршових творів, що викривають життя, побут і політичні принципи емігрантської громади. Збірку (з'явилась у світ тільки перша частина її) поет видав під псевдонімом. Верховоди емігрантських кіл стали на перешкоді публікації нових віршів такого характеру. Почуття людини, позбавленої рідного дому, поглиблюються. В одному з віршів поет уявляє себе мертвим, але похованим в рідному краю, проте доля вигнанця гірша, ніж доля мерця.