Я ВВАЖАЮ БЕРЕГТИ МИР І СПОКІЙ РІДНОГО КРАЮ ЦЕ ЗАХИЩАТИ СВОЮ КРАЇНУ ВІД ВОРОГІВ ВІДСТОЮВАТИ ЇЇ ДУМКУ
Школа,рідний дім!
Як ти гарна!
Ну а вчителька моя сама прекрастна!
Більш усіх на світі люблю школу я свою!
Це мій другий дім без н'его я незможу!
В школі моі друзі та друга мати у меня!
(белый стих от Давида))Ну как смог))))
Я обережно визирнув з-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під’їзду стояв Кактус. На жаль, з Кактусом, якого насправді звуть Сашко Смик, я знайомий майже від народження — ми живемо у сусідніх квартирах. Мама каже, що битися ми з ним почали ще лежачи у візочках. Досить було залишити наші колясочки поруч, як ми відразу ж намагалися видерти одне в одного іграшки й билися пляшечками з молочною сумішшю.Адже він дражнив мене Поганським Паганіні ще відтоді, як уперше побачив зі скрипкою. Хоча справжнє моє ім’я Клим Джура.Серце в мене калатало, як скажене, я задихався і відчував, що Кактус ось-ось схопить мене за шкірки й почне лупцювати, але тут сталося щось дивне і незрозуміле: люк, на який я наступив, раптом почав м’яко вгинатися під моїми ногами, і я шкереберть полетів у чорну прірву.<span>Розділ 2. Я стаю піддослідним кроликомСпершу я почув звук. Він долинав звідкись іздалеку і був схожий на дзижчання бджоли. Навколо панувала темрява, і хоч як я вдивлявся туди, звідки почув оте тихе дзижчання, не побачив нічого. Я почав навпомацки просуватися вперед, все ще не розуміючи, що сталося, — адже останнє, що я пам’ятав, було падіння. І ще — я зовсім не злякався. Я підійшов до найближчої стіни, торкнувся до неї, і в ту ж мить під моїми пальцями з’явився невеличкий отвір. Звідти, немов на пружині, вискочила таця, на якій лежало кілька бутербродів і стояла склянка <span>ьці в кулаки і ступив уперед.<span>— Ну от ти й на місці, — почув я вже знайомий жіночий голос: той, що приймав мене до ТТБ — Таємного Товариства Боягузів. — Саме час розпочинати наш експеримент. Так, як ми з тобою домовлялися.</span></span></span><span />
<span><em>Привіт, старий з казки «Про рибака і рибку». Я - "Ім'я". Дід, а це правда, що Ви три рази ловили золоту рибку? А дружина Ваша - скнара, все їй подавай: і корито, і хату, і королевою її роби. Ось і допиталася. Скільки Вам років? Мені 11. Як Вас звати? Я живу в місті Київ. Вчуся в школі № 140, в 6 класі. Займаюся "чим ти займаєшся"</em>
<em>Дайте відповідь, будь ласка.</em>
</span><span><em>До побачення. "ім'я".</em>
або
<em>Дорогий Нільс! Привіт! Пише тобі Юлія з міста Київ .Я прочитала про тебе повість Сельгми Лагерлеф «Подорож Нільса з дикими гусьми ». Мені сподобалося , як ти змінився. Ти був поганим , а зараз став справжнім другом! Я дізналася , що ти дуже любиш допомагати друзям , родичам , літати з Мартіном . Я теж люблю гуляти з друзями і допомагати всім , кому потрібна допомога. Мене здивувало , як ти доглядав за Мартіном в перші дні. Ти раніше був розсіяний , хуліган , ледачий , обманщик ! А після подорожі ти став уважним , справедливим , чесним , другом , став приносити щастя іншим. У тебе стало багато друзів. Ти навчився долати перешкоди.Я дуже люблю малювати , ходжу в школу мистецтв . Приїжджай до нас , я тобі покажу свою виставку робіт . Ми були б з тобою хорошими друзями. </em><span><em>До побачення!</em></span></span>
Діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко