<span />Роман багатий на яскраві образи. Головний героєм є Григорій Многогрішний, політичний в’язень, людина сильна і духовно, і фізично. Він має незламну волю та готовий боротися за людську сутність і свободу. Його не скорили ні страшні фізичні, ні моральні знущання. Навіть його прізвище невипадкове, воно таке ж саме як і у Дем’яна Многогрішного, українського гетьмана, засланого в Іркутськ. Григорій Многогрішний – це відтворення образу непідкореної України.Родина Сірків також пам’ятає свою батьківщину. Вони опинилися на чужині, проте змогли зберегти свій «український» світ, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки - люди горді та сильні, їх загартувала сувора природа. Атмосфера в родині, що врятувала Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній затишок. Родина Сірків має незвичне заняття - вони виловлюють тигрів в тайзі. Вони вступають в двобій з цими сильними та гордими тваринами, достойними супротивниками, і виходять переможцями.Цим сміливим мисливцям протиставляється майор Медвин. Цей кат полює на Григорія. Він уособлює сталінську репресивну машину, що прагне зламати та знищити таких волелюбних людей як Григорій Многогрішний чи родина Сірків.<span>Роман закінчується оптимістично. Григорій перемагає Медвина в двобої. Багряний вірить у перемогу добра над злом, свободи над гнітом. Пригоди Многогрішного продовжуються,адже він продовжує свій путь, свою боротьбу.</span>
Будь-яка родина бажає виховати порядних, добрих дітей. Так і дядько Кирило виховував свого племінника Климка, головного героя повісті Г. Тютюнника. Хлопчик рано залишився сиротою, і дядько любив Климка, як рідного сина, а іноді й балував його гостинцями, які привозив з чергового рейсу. Він привчав хлопчика до самостійності і стежив за його успіхами у школі. Зі свого боку Климко відплачував такою ж турботою і любов’ю. Хлопчик вмів прибиратися, готувати їжу, він був турботливим, чуйним, організованим. І це далеко не весь перелік позитивних рис характеру Климка.Спільне горе гарних людей єднає, а погані, навпаки, намагаються нажитися на чужих нещастях. Зустрічалися Климкові на шляху до Слов’янська і такі люди. Наприклад, Бородач з базару, який хотів за безцінь придбати плаття вчительки, і ворожка, і поліцаї. Та попри все, добрих людей було набагато більше навіть у важкі часи війни. Якщо б не доброта людей, навряд чи хлопчик пройшов би усю відстань до міста. Та й сам Климко виявляє не менше доброти і сміливості. Він, ризикуючи життям, врятовує незнайому дівчину від Німеччини, назвавши її сестрою, відмовляється від спокійного і ситого життя у тітки Катерини, яка виходила його у гарячці і хотіла навіть усиновити.<span>Зараз, на щастя, життя не потребує від нас надзвичайного героїзму, але просто чинити добро, виявляти порядність і чуйність – це те, що може робити кожен з нас, те, до чого повинна прагнути кожна людина.</span>
Недоладько був:Добрим веселим сміливим
на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі — це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх — великий гріх.<span>Прості й щирі слова В. Симоненка торкаються серця кожного, ідеться про загальнолюдські цінності</span>
Многие мелитопольцы ошибочно полагают, что Мелитополь возник в 1784 году. Более просвещенные знают, что Новоалександровка появилась лишь в 1814 году и стала Мелитополем в 1842-м. Но в исторической литературе, посвященной нашему городу, нередко вскользь упоминается древнегреческая колония Мелитополь. А это заявка на возраст около 2500 лет! Давайте попробуем собрать воедино все обрывочные сведения про это загадочное поселение.
Прежде всего, следует отметить, что исторических данных, прямо подтверждающих существование древнего Мелитополя, нет. Вся доступная информация базируется на устных пересказах, легендах и догадках. Но, как мы сейчас убедимся, эти сведения правдоподобны и не лишены смысла.
Гости из Милета
В VIII веке до н. э. греки начали активно заселять новые земли. В середине VII века они добрались до Северного Причерноморья (современная территория Украины и России).
Легендарный пра-Мелитополь обычно связывают с колонизаторами из Милета — могущественного греческого города на территории современной Турции, заселенного греками ок. 1000 лет до н. э. Милетский след прослеживается и в названии, и в происхождении ближайших колоний.
Население таких колоний составляли в основном обедневшие и малоземельные греки, а также семьи утративших свои посты политиков. Весь этот древнегреческий люд подавался в далекие края в поисках счастья. Все колонисты автоматически получали участок земли и новое гражданство. При этом поддерживался тесный культурный и экономический контакт с исторической родиной.
Из Причерноморья греки вывозили зерно, а ввозили железные изделия, шерстяные ткани, керамику и другие ремесленные товары. Интересный факт, Это город в Днепре?