Жила-була Зима, і було у неї три сина: Грудень, Січень та Лютий. А ще був у неї приятель - Дід Мороз, він часто заходив до неї у гості зі своєю онукою Снігуронькою. Одного разу зайшов Дід Мороз до Зими і каже: "Допоможі мені, Зимушко! До Нового Року обмаль часу залишилося, а я не встиг ще всі подарунки дітям приготувати. Їх ще розносити треба, а я вже так втомився!" "Добре, Діду Морозе", - каже Зима. "Сідай, морозивом пригощайся, потім лягай поспи на сніговій перині, а я за тебе подарунки приготую". Поки Дід Мороз відпочивав, приготувала Зима для дітей багато гарних подарунків. І до кожного пакуночка додала по морозиву - від себе.
Павлусь — головний герой оповідання О. Стороженка. Його образ доводить нам, що сите життя і неробство не робить людину по-справжньому щасливою. Щастя не може бути в житті людини, яка живе лише для себе і не зігріває своїм душевним теплом інших, яка безглуздо і безцільно проживає свій вік. Павлусь, єдиний син у родині, ріс зманіженим, залюбленим матір’ю. Узимку й восени вона не випускала його з хати, шоб не замерз, навесні і влітку — шоб сонце не напекло голову. Бачачи, шо син нічого не вміє робити, батько журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати мала рацію, коли говорила: «Як Бог милосердний пошле йому шастя, то без нас житиме ше лучче, як теперечки». Після смерті батьків за Павлусем наглядали наймит і наймичка. І хоча він уже й парубком став, а все чекав, коли хтось за нього зробить. «Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити». І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. За це прозвали його Лежнем. Навіть грушу зірвати не міг: «Бісові груші, — пробубнить, — які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот». А потрусити дерево — важко. У селі Павлуся вважали щасливим: нічого не робить, а все має. «Сказано: як кому Бог дасть шастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати, сам скарб його знайде». І хоча люди заздрили Павлусеві, жити так, як він, не хотіли. Думаю, шо шасливим не був і Павлусь.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/storozhenko-skarb-harakteristika-pavlusya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Повість українського письменника Б. Харчука є притчею, яка має в собі багато фантастичних і казкових елементів. Але головна думка цього твору досить ясна для читачів. Автор повісті прагне своїх співвітчизників навчитися жити в гармонії з природою, невпинно трудитися заради добробуту суспільства, заради добробуту своєї родини, та боротися за здійснення своїх мрій. У нашому житті досить часто буває так, що по-справжньому неординарних і талановитих людей не розуміють, їх цураються, зневажають і ображають. Але вони все одно не відступаються від своїх мрій, свого бачення справедливості і добра, свого відношення до людей та прагнення зробити якнайбільш для суспільства. <span>Наприклад, однією з одвічних мрій людства була мрія навчитися літати. І ця мрія здійснилася завдяки таким людям, як головний герой повісті Б. Харчука «Планетник».</span>
Він не хотів перед кимось виправдовуватися, йому і так було соромно за свій вчинок .І він ще не пам'ятав чи було щось таке чи ні
Що людыни потрибно для щастя
Багато лбдей вважаэ що людям для щастя потрибни грощи, но це не правда.Я вам це доведу.
Був на свити одын чоловик.Вин був дуже добрый.Одного разу вин рушыв у подорож.Бачить, перед ним колодяць вин пидийшов до нього.И почув голос з колодця.Вин мовыв до нього:
-Чи знаэш ти, що таке потрибно для того щоб людына була щаслыва?
А вин на це видповив:
-Сим'я.
-Ну щож, тоди у тебе буде сим'я.
Колы цей чоловик повернувся з подорожи вин знайшов соби дружину.
А по сосидству жив баярын якый розпросыв як це трапилось.Бо вона була з иншого городу.Чоловик все розказав йому.
Баярин рушив так як чоловик.Вин також зустрився з колодцем, але на його запытання видповив:
-Гроши.
Колы баярен повернувся то йому далы багато грошей за те що вин розповив всим про колодязь.
Через рик у чоловика народилися диты.А у боярина кинылыся гроши, так вин й остався з ничим.