Мне понравилось то как автор описывает всё происходящее то как автор описывает лебедей.
Это история о девочке-подростке со светлым и чистым сердцем, которая начинает строить отношения в новом школьном коллективе. Она влюбляется в мальчика - "лидера класса", "первого красавца", ради которого идет на обман в ущерб себе, но при этом обнажает для самого мальчика всю его трусость и подлость. Теперь Лена Бессольцева - козел отпущения для всего класса, а это значит, что чистому неокрепшему сердцу девочки не остается шансов выжить. .
<span>
Читання романів може не тільки
сприяти занурення у світ фантазій, а й надихнути на подвиги. Саме це і
сталося з головним героєм роману Мігеля де Сервантеса Дон Кіхот.
Хитромудрий ідальго з Ламанчі вів звичайне життя і користувався
авторитетом серед сусідів, поки не дістався до власної бібліотеки.
Лицарські подвиги і пригоди так вразили його, що він вирішив, ніби все
це нагромадження безглуздих небилиць - щира правда, що для нього в
цілому світі не було вже нічого більш достовірного. Одягнувшись в зброю
і видершись на стару шкапу, що отримала горде ім'я Росинанта,
новоспечений лицар відправився робити великі діяння.
Володіючи воістину лицарськими достоїнствами - благородною душею і
добрим серцем, хоробрістю і гордістю, порядністю та справедливістю, Дон
Кіхот задався метою звільнити Іспанію від злих чарівників, велетнів і
розбійників.
<span>Не маючи можливості зустрітися зі справжніми суперниками, він
закликав на допомогу уяву - і ось вже кипить бій з вітряними млинами. І
це - ще не самий ексцентричний вчинок. Герой роману намагався битися з
лютими левами, пускався в усі тяжкі, щоб прославити ім'я своєї дами
серця - Дульсінеї Тобосської.
Відірваність Дон Кіхота від реальності просто вражає. Здається, що він
не помічає, в якому часі живе. Тому не випадково його лицарські подвиги
виглядають смішними, а самого Дон Кіхота характеризують як
божевільного дивака, дурня і посміховисько, у якого вітряні млини
кружляють в голові.</span>
Але чи справді ідальго такий дурний? Адже поради, які він давав
Санчо Панси, який став губернатором, відрізняються мудрістю й
докладністю.
Мені здається, що Дон Кіхот - романтик і мрійник, що володіє власним
баченням світу, а його поведінка зумовлена прагненням допомогти, в
силу своїх можливостей, скривдженим, бідним і пригнобленим. На жаль,
сучасники не змогли зрозуміти і оцінити по достоїнству високі пориви
ідальго. І в цьому полягає трагізм його образу.
</span>
Перед глазами предстает романтическая картина: высокие горы, поросшие лесом («дебри влажные») , среди них скала, к которой прижимаются хмурые тучи. Тучи спорят, ударяются друг о друга, гремит гром, сверкает молния, и скала стонет в ответ. Представляем летний горный пейзаж, … действия происходят ночью, тучи ..Основной образ- тучи.
Автор использует художественно – выразительные средства:
Олицетворения– эхо засмеялось, тучи ссорятся, скала вздохнула;
эпитеты – яркая молния, скала горючая, хмурые тучи, дебри влажные, знойный вечер. Эти средства помогают нам понять красоту природы.
Увидеть красоту природы, услышать звуки грозы нам помогают глаголы движения- блуждали, сошлись, сползали, не уступили, огласили улеглись) глаголы говорят о том, что пейзаж динамичен, действие постепенно нарастает и успокаивается. Глаголы помогают нам представить за образами скалы и туч переживания людей.
Раскаты грома мы слышим с помощью звуков (ра, ры, ру, рю, ро, ря, ре, ри) .
Такой пример, когда сочетаются согласные звуки, называется аллитерацией.
Неяркий русский пейзаж, но он помог нам понять, что природа неотъемлемая часть жизни любого человека.
Размер: четырехстопный хорей. В строфе по пять строк.
<span>Полонскому потребовались строфы по пять строк, чтобы в первой части стихотворения передать чувство сонного покоя, восхищения тишиной. Во второй части - чувство легкой грусти.</span>