Прекрасна Єлена - ідеал жіночої краси
Яблуко розбрату - причина ворожнечі
Ахілесова п'ята - слабке (вразливе) місце
Спалити кораблі - знищити
Троянський кінь - подарунок ворога
Книги я начал читать рано. Иногда они забирали у меня слишком много свободного времени, но и давали взамен несравненно больше. Окружающий мир, тайны природы я узнаю из книг. Несколько раз я перечитывала замечательные страницы романа английского писателя Даниеля Дефо «Робинзон Крузо» .
«Приключения Робинзона Крузо» поведали мне о том, как пережил одиночество «моряк из Йорка» . Оказавшись после кораблекрушения на необитаемом острове, он сумел прожить на нем двадцать восемь лет, сначала в полном одиночестве, а потом с дикарем Пятницей. Он освоил этот остров и завел хозяйство. Робинзон Крузо подробно рассказывает о том, как обустраивал свой быт. Стремясь обеспечить себя всем необходимым для жизни, он трудится не покладая рук и за работой постепенно начинает развеиваться отчаяние, охватившее его после кораблекрушения. Робинзон вспоминает прежнюю жизнь и обращается к чтению Библии, которую ему удалось захватить с корабля. Робинзон Крузо сделал для себя вывод, что все беды, которые произошли с ним, — это кара за его грехи, главное — за неповиновение воле родителей. Оказавшись наедине с природой, герой произведения сумел увидеть все свои недостатки. В своем новом положении он различает «добро» и «зло» .
<span>Это вечная тема для каждого человека. «Зло» — это причина всех бед. «Добро» всегда творит в жизни чудеса и дает людям радость. Многим этим мудростям учат меня книги.</span>
У частинах від 1 до 4 описано життя дитини і матері. Жінка підкидає дитину під воротами двох старих бездітних хуторян Насті і Трохима. Ідилічно змальоване їх подружнє життя: вони зростали разом, побрались, важкою працею заробили собі статок. Але велика печаль спіткала обох — не мали вони дітей. Тому великою радістю для старих став їх прийомний син Марко. Через деякий час у домі з’являється молодиця, яка проситься у найми, бо ж тепер багато клопотів, у домі дитина. Важливим моментом у сюжеті повісті є готовність Ганни служити за будь-яку плату. Але вражає справедливість, чесність, вміння поважати працю Трохима. Він твердо знає, що важка праця коштує хороших грошей. Наймичка несамовито працювала, у рядках поеми описано як день і ніч не відходила молодиця від Марка, робила важко і самовіддано, спокутувала чим могла свій гріх. І тільки вночі дозволяла собі плакати. З четвертої по восьму частину Марко — дорослий, його мати-наймичка уже стара жінка. Марко чумакує, його прийомну матір поховали, а старий дід ледь пережив таку втрату. Перенести це нещастя йому помагала Ганна, вона весь цей час у родині, помітно, що вже давно вона стала її членом. Наймичку питає Трохим про те, з ким слід одружувати Марка. Мудрою і вистражданою колись була порада наймички. Нехай сам чоловік вибирає собі пару, саме так вчиняють люблячі й розумні батьки. Не шукаючи вигоди, вони дають дитині самій вибирати собі долю. Але відмовляється стати наймичка запрошеною матір’ю. Насправді вважає себе жінка великою грішницею, бо підкинула свою дитину. Суворо вона себе карає, а ще й скромна за характером і бідна, тому думає, що не має ані морального, ані соціального права сидіти запрошеною матір’ю на весіллі серед чесних і багатих людей. Уходить Ганна замість весілля у паломництво до Києва. Дорогою Працює, а коли вертається до Марка, завжди гостинці несе всій родині. Тільки собі нічого не купує. Така самовідданість породжує і у невістці Катрі повагу до старої. Вона миє старій ноги, пропонує відпочинок і подальше спокійне життя у родині. Але Ганна продовжує спокутувати, вимолювати свій гріх: до самої смерті ходить молитися у Київ. І тільки перед самою смертю повертається до Марка. Готова вона унести таємницю народження Марка із собою у могилу, але той уже повернувся з чумакування. І зізнання матері стає кульмінацією поеми. Жінка вважає, що все життя «каралася», тобто себе карала за свій гріх, а перед смертю можна сказати, що вона справжня матір Марка. Дуже зрадів Марко, бо любив Ганну все життя як матір. Але своїм останнім покаранням зробила Ганна неможливість відчути синовнє визнання і любов.
На свете не так много вещей, которые являются вечными. Ведь золото, драгоценные украшения, изысканная одежда, дорогие автомобили и дома — все это ценности ложные, временные. Со временем они обесцениваются, ломаются, портятся, перестают быть модными. А вот среди вечных, истинных ценностей можно назвать три вещи. Это вера, любовь и дружба. «Настоящий друг — это величайшее сокровище», «верный друг познается в беде» — как часто мы с вами слышим эти пословицы, но как редко задумываемся над их настоящим значением.