Мене звати Софія. Мені чотирнадцять років. Приблизно, дев'ять років я проживаю у Києві - столиці України. Я маю п'ять хом'яків, які надзвичайно гарні. Зараз я навчаюся у восьмому класі.
По вихідних з друзями ми відвідуємо кінотеатр. І ось цієї неділі, а саме першого квітня, ми йдемо на фільм "Крути". Я з нетерпінням чекаю цього.
Також я маю хоббі - танці. Займаюсь я вже шість років. Танці- це моє життя.
Стукають; водяться; злякався; побачить; кінець; секунду; стоїть; коридорі; розбитим;
Яке виявляє твердіть, стійкість, непохитне, непорушне
Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? .
В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.За значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
<span>ті, що співвідносяться з іменниками (відповідають на питання хто?, що?)</span>ті, що співвідносяться з прикметниками (відповідають на питання який? чий?)ті, що співвідносяться з числівниками (відповідають на питання скільки? котрий?)<span>У реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. Вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.</span>