Порівняльна характеристика Сави Чалого та Гната Голого:
Сава Чалий та Гнат Голий - центральні персонажі твору "Сава Чалий". Ці образи протиставлені один одному. Сава Чалий - людина слабкодуха, роздвоєна. На початку твору читач навіть не здогадується про подвійну душу славетного запорожця, адже автор каже про нього: "Він хоче людей і віру боронить". Проте, згодом ситуація змінюється - Сава стає зрадником. Проте, як на мене, у дечому його можна виправдати, адже це людина-вибух, яка прагне визволити поневолений народ, однак заплутується у власних думках та прагненнях.
Гнат - абсолютний антипод Сави. Це незламний борець та відданий патріот, який щиро вірить у щастя рідної землі, через що одразу погоджується на повстання. Це не просто ватажок, а справжній боєць, який завжди стоїть у перших рядах. Гнат усвідомлює, що під будь-яким керівництвом народ не буде мати гідного життя, тому дуже важливо досягти незалежності. Гнат - один з наймужніших та найромантичніших образів української літератури.
Котляревський наслідував Енеїду Вергілія та травестію М.Осипова та О.Котельницького "Вергілієва Енеїда,вивернута навиворіт".Котляревський з енеїди Веогілія взяв лише основну сюжетну лінію на імена головних героїв
Мені подобається Геракл тому,що він мужній,відваний. Він створив 12 самих складних подвигів. Геракл був сином зевса та земної жінки Алкмени. Геракл в переводі означає сильний мужній, Геракла виховував кентавр Хірон. (кінцівку написати які дванадцять подвигів створив геракл тому ,що я точно не памятаю)
Климко-дуже цiкавий персонаж.Вiн поеднуе в собi найдивовижнiшi риси характеру:дитячий страх та доросла мужнiсть,героiзм та халамидництво...Ця дитина пiзнала доросле життя в дуже ранньмоу вiцi i це захоплюе та водночас лякае.Було дуже сумно спостерiнати напротязi твору за його важким життям,але здавалось в нього були сили усе перебороти та вiн бы переборов,якби не вирiшальний пострiл у його життi...Справдi,так бувае i в нашому життi,йдеш до своеi мети та вiдчуваеш в собi сили,але доля ще з самого початку написана не по твоему сценарiю...
Прости что с русскими буквами(ну ты поймешь)
Щось дзумить і дзумить мені у вусі, і од того в’їдливого звуку я розклепляю повіки. В кімнаті півтемрява. Митько спить поруч на розкладачці, а у вікно товчеться і товчеться головою і тому, мабуть, ще більше чманіє настирна муха.
«От капосна», - думаю я собі, коли це:
- Агов, Демидівно, - чийсь пронизливий голос. - Діждались-таки онучка?
- Діждалась, Дмитрівно, діждалась. Приїхав із приятелем своїм.
- А де ж то вони, чи вже подалися кудись?
- Сплять іще. Потомилися з дороги. Та й городські ж, люблять поспати.