Выполняя скучные задания по математике, я начал понемногу засыпать. Днем мне сегодня не хотелось их выполнять, так как у нас сегодня был в школе футбольный матч. Никак из головы не выходит как я забил гол!
Тихо тикают часы. Уже закрываю глаза, но тут вдруг со мной начинает говорить моя собственная ручка! "Сеня! Почему ты меня не послушал? У тебя завтра важная контрольная,а завтра будешь опять получать двойки и бегать по улице, наступая на лужи".
Я сначала подумал, что может быть это все сон? Может быть я просто сплю? Но ущипнув себя за нос, я понял что не сплю. Продолжил дальше делать уроки.
Вскоре опять сон меня настигает и я начинаю прикрывать глаза, как вдруг кто-то говорит: "Сеня! Не спи!". Ну кто же со мной разговаривает? Я решился спросить: "Ты кто? Кто говорит со мной?". "Это я, твоя ручка"-отвечает она. "Я же не сплю. Ну вот посмотри, я же математику делаю!"-с большим удивлением сказал я. "Ты уже давно спишь и математику ты уже сделал. Только уже утро наступило. Вставай! Давай уже, просыпайся!"
Открывая глаза, я вижу перед собой математику и троих воробьев поющих про утро. И все это время, со мной говорила не ручка. А мама, которая сейчас будила меня. "Вставай, тебя на столе ждут блины с вареньем и час с медом. Позавтракав, я собрал портфель и пошел в школу с легкой улыбкой, думая про этот очень странный сон.
Гоголь обличает пошлость, глупость, невежество и беспечность жизни помещиков.
Он показывает как помещики-бездельники, только и думающие о том, как потешить жизнь, молниеносно из друзей превращаются во врагов. Теперь у них есть цель жизни – выиграть тяжбу. "Скучно на этом свете, господа"
Произведение "Дубровский" очень прозаическое красивое.
Мне оно понравилось так как в нем было много красивых приятных моментов...))))
Напевне, кожен з нас хоч раз у житті на декілька хвилин відчував себе яянином. Візьмемо звичайний приклад: хтось пропонує тобі допомогу, але через власне горде «Я» ти від неї відмовляєшся, навіть тоді, коли так її потребуєш. Інколи, зовсім рідко, яянином бути корисно, це загартує твою наполегливість і підвищить самооцінку, але важливо не перебільшувати!
<span>Коли ж яянин починає полонити тебе, не треба цьому піддаватись, потрібно боротись! Не можеш сам – </span>звертайся за допомогою<span>, не соромся, зумій перебороти у собі пиху та зухвальство. </span>
<span>Отже, інколи в собі ми бачимо яянина, але важливо вчасно його побороти. </span>
Денисенко Катерина
За яких обставин можна потрапити до країни яян?
<span>Яянином, </span>звичайно, можна стати. І не обов’язково в дитинстві чи юності. Це може трапитись з людиною і у дорослому віці тоді, коли вона почне дбати про себе більше чим це необхідно. Таких яянів вистачає навколо нас, потрібно лише придивитись, краще пізнати людину.
А от чи можна потрапити до самої країни яян? Як хлопчик-козопас опинився там? А головне, чому?
<span>Старий, немощний дідусь розповів головному героєві про історію </span>свого життя<span>, як він випав за борт судна, на якому служив юнгою, під час сварки. А хлопчина опинився на вулицях міста </span>в той момент<span>, коли залишився на самоті зі стадом кіз. </span>
Можливо, людина може опинитися серед яянів тоді, коли вона зовсім самотня, нікому не потрібна (адже наш герой сирота). Або коли втрачає почуття людяності, взаєморозуміння, взаємопідтримки (як це трапилось з юнгою)?
<span>Тому кожному з нас потрібно задуматись, ким і яким бути, дбати лише про себе чи хоч інколи </span>зважати на людей, які навколо і, можливо, потребують уваги або хоч теплого слова. Можна жити яянином серед людей. Але страшно опинитись в далекій невідомій країні, з якої немає вороття! Вибір за нами…
<span>Пелепей Олександр </span>
Чи схожий я чимось на яянина?
<span>Виявляється, дуже складно дати відповідь на таке просте питання «Чи схожий я чимось на яянина?». Намагаюся знайти докази того, що ні! Але, з’ясовується, що яянин в мені таки є. Стає сумно і навіть трохи страшно. Адже я стараюсь жити так, щоб в усьому і завжди допомагати своїм рідним і близьким людям. Дуже люблю, ціню і поважаю своїх батьків, вчителів. Захоплююся старшим братом. Однокласники – є </span>найкращими друзями<span>, товаришами. Ніби, все добре. </span>
Але ж інколи мені дуже лінь допомагати мамі, ну хоча б посуд мити зовсім мені не хочеться; вчора я обхитрила брата-Віталія, щоб зробити приємність собі; а ще не завжди даю списувати математику однокласникам. Та й ситуацій з учителями теж назбирається, хоча б тому, що все і завжди встигнути неможливо!
<span>То що ж – я неідеальна! І клаптик яянина таки сидить в мені! Та найважливіше те, що я це усвідомлюю, і </span>буду робити все<span>, щоб він не ріс і не завойовував мене. </span>