1. Гуло народу
2. Промова Захара Беркута
3. Розмова з Мирославою
4. Хитрий план
5. Батьківське серце.
1 Підкова-це оберіг який символізує: щастя, багатство, та вдачі.
2 Відчуття казки у творі відтворює: що є дід мороз у цій казці "І раптом протюхікав Дід мороз на конь", різноманітні кольори снігу "Ішов зеленій сніг. За ним рожевий. Потім фіалковий".
3 Зелений колір- це символ життя, початку.
Фіолетовий колір- це символ мудрості, високого інтелекту.
Голубий колір- це символ неба, волі.
Золотий колір-це символ щастя, достатку, багатства, повної чаші.
Кохання між Остапом і Соломією
Господарський двір на семи стовпах, стовпи точені, позолочені, а посеред двора стоять три дерева.
Чи дома-дома, пане-господарю,своєго дворку славний володарю, щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров’я
Гуцули-тонко її відчувають, уміють користуватися її дарами, жити у злагоді з добрими й злими духами. Уявлення про чисту і нечисту сили, про добро і зло формуються у дитинстві, але не зникають і в дорослому віці, набуваючи інших форм, іншого втілення.Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" посідає особливе місце у творчості М. Коцюбинського. Це художнє відкриття письменником загальноукраїнському читачеві життя народу Гуцульщини, тієї чарівної частини української землі, яка протягом століть була відірвана від Великої України. Письменника надзвичайно захопила самобутність і неповторність цієї чарівної гілки на дереві життя українського народу. У повісті Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою сприймали і бачили її самі гуцули, котрі вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, населена добрими і злими духами.Усі члени родини були дружними. Гуцули — справжні діти природи, яку вони сприймають як живу істоту, чарівну і загадкову. "Тіні забутих предків" — це поетична і глибоко психологічна, лірична і філософська повість, у якій письменнику вдалося майстерно й правдиво відтворити картини життя і праці гуцулів, цього самобутнього народу
Природа для гуцулів — це і джерело натхнення.Смерть — це не кінець існування людини. Тіло помирає, але залишається дух. Можливо, це нове життя людського духу і святкують гуцули, танцюючи, співаючи та сміючись над тілом померлого.Теми які Коцюбинський розробляє в межах цього величезного часового масштабу, — життя і смерть, людина і природа, кохання і ненависть, язичництво і християнство — є темами вічними. Майстерність, з якою письменник це робить, зумовлює непересічне значення його твору.