Ярема: Сирота Ярема, сирота убогий: Ні сестри, ні брата, нікого нема! Попихач жидівський, виріс у порогу; А не клене долі, людей не займа.
Залізняк: нема в нього ні оселі, ні саду, ні ставу
Гонта: Доля моя нещаслива! / Що ти наробила? / Нащо мені дітей дала? / Чом мене не вбила? Нема Гонті, нема йому / Хреста, ні могили.
1 Смерть батька
2 Тарас іде в найми до дяка
3 Знущання дяка над малим Тарасом
4 Тарас тікає від "горе-вчителя"
5 Тарас іде вчитися у сусіднє село до дяка-маляра
6 Важка робота замість навчання
7 Тарас іде до третього дяка
8 "Нічого з тебе не вийде"
9 Тарас повертається у рідне село
10 На що Тарас витрачав зароблені гроші
11 Тарас не полишає мрії навчитися малювати і знаходе нового вчителя
12 Зруйновані дитячі мрії
А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не по-тикатиму.
— Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п'ю. Так і зіпсуюсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що — патріотичні почуття притуплені?
— Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще… — Шкода. Але що робити?
— Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!
— Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»
— Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.
— Або якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні… Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…
— …є лицарі і з‑за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми до-зволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.