<em>- · - / - · </em> вікно 5 зв., 5 б., 2 скл.
<em>- = · - </em> сніг 4 зв., 4 б., 1 скл.
<em>= · / - · = </em> білий 5 зв., 5 б., 2 скл.
<em>= · / - · </em> біле 4 зв., 4 б., 2 скл.<u />
Прилетiла зигзиця,ciла на гiлку поряд iз хатою.
Той безмежний простір неба, що побачив я у дитинстві, і зараз щоразу захоплюе мене.
Безшумний лис мав велику перевагу ,тому вирішив почати полювати на зайця.<span />
Які риси характеру я хочу в собі виховати
<span> Мабуть, це питання слід пов'язати із отим вічним питанням дорослих на кшталт "Яким ти хочеш стати, коли подорослішаєш?" або "Ким мрієш бути?". У молодших класах, коли мене це діставало це питання, я відповідав, що моя мрія - бути таким, як Карабас-Барабас або Бармалей. Але то було усе несерйозно і необмірковано. Згодом трапився випадок, який примусив мене замислитися над цим питанням. Я посварився 3 усіма своїми друзями. Спочатку ходив "півнем", високо задравши носа і зухвало думав, що вони без мене і дня не зможуть прожити. Чомусь я тоді так думав. Але згодом мій ніс якось сам став опускатися, я ходив похнюплений, життя нічим не тішило. Батьки відразу відчули, що у мене неприємності. Одного разу батько зайшов до моєї кімнати на хвилинку щось попросити, затримався на годину. З тієї розмови я багато чого зрозумів, переоцінив себе і свою поведінку й замислився, чому мене покинули друзі? Мабуть, причина у мені. Я дивився на батька і хотів бути таким, як він. Мій батько - посадова особа. У нього поставлений голос, його завжди приємно і цікаво слухати. Він знає так багато! На день народження тата з ранку і до вечора телефон не вмовкає. А за столом лунають вітання, подяки, слова поваги і любові. Моя мама часто говорить, що вона не уявляє своє життя без батька. Я так хочу бути таким, як батько, - щирим, відвертим, простим у сім'ї і з друзями, на роботі професійним, компетентним і справедливим, і взагалі доброю людиною. Невдовзі після тієї розмови я помирився з друзями. З тих пір ми жодного разу не сварилися, і тепер наша дружба стала міцнішою. А ще у цьому році мене обрали за старосту класу (хоча раніше і квіти не довіряли у моє розпорядження!). Але на цьому я не зупиняюся, а постійно працюю над собою, щоб колись і мій син пишався мною. </span>
Ось і розпочався довгоочікуваний вечір перед дискотекою. Дівчата розгублені.
- Катруся, що мені вдягнути?
-Чесно кажучи, я сама ще не вирішила що одягну. Не думала, що це завдання таке важке.
-Поглянь, як тобі ця туніка? Я гадаю, тобі вона підходить під колір очей.
-Ти справді так думаєш?
-Так звичайно. Я б тобі не брехала.
-Хм..гарна. Напевно, я її одягну. А тобі я думаю підходитиме ось ці джинсові шорти і біла кофтинка. На дискотеці будуть сяяти білі речі. Це буде круто!
-Воу, цей варіант реально класний! А ще можна доповнити образ цим годинником. Гарно?
-Так, ти чудова.
-Дякую.