<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>
Сьогодні в школі був короткий день.
вчора був теплий дощ.
Соняшник,сонячний,земляний,земний,лісок,лісний .
Ще назва є,а річки немає.Так можна сказати про річку Либідь.Ця річечка була названа в честь сестри засновника Києва,Кия,Либіді.У наш час ця річка дуже забруднена.Вона протікає в каналізації з різними побутовими відходами. Цю назву пам'ятають всі,але річки вже нема...
Хто? Діти - простий підмет, виражений іменником у формі називного відмінка множини.
Діти що роблять? читають - простий присудок, виражений дієсловом дійсного способу, теперішнього часу, множина.
Діти читають що? книжки - прямий додаток, виражений іменником книжки у формі знахідного відмінка множини.
Діти читають які книжки? цікаві - це узгоджене означення, виражене прикметником у формі називного відмінка множини.
Діти читають цікаві книжки про що? про край - додаток, виражений іменником край у формі знахідного відмінка однини, чоловічого роду.
Про край який? рідний - узгоджене означення, виражене прикметником у формі називного відмінка однини, чоловічого роду.
Діти читають цікаві книжки про рідний край де? у бібліотеці - обставина місця, виражена прийменниково-іменниковою конструкцією у бібліотеці у формі місцевого відмінка однини, жіночого роду.