Малюнок-це прояв і відчуття художника(того хто малює),він передає те,що відчуває і баче намальоване. малюнок нарождується з білого аркушу, на якому в майюутнбому зявиться шедевр.потім беремо олівці чи краски і малюемо контури. після цього вирисовуємо все що ми бажаеємо
Мідь, гедзь, палець,. кільце, скринька,по-українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, 10-донецький, криворізький, тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, зіронька, матусенька, стілець, неньчин , 20-тьмяний різьбяр, няньчити,кінський, кінь, Прип 'ять бершадський Бершадь уманський,Умань ,30-промінь,батько ,Федько ,тінь, лінь , осінь, міль, олівець, їдальня , сільське,40-Ньо-йорк , кінь , лось, ведмідь, дельфін, рись, заєць, олень, журавель, булька, 50- маленький , фільм , хлопчисько , сіль, альбом, апельсин, перець, українець , русь, київська, 60-Луцьк, Тернопіль, Кремель, Львів, область , морський, лебідь, тюлень,півень,тюльпан, 70-козацький , львівський , житомирський , казахтанський ,дніпропетровський,Польща, тьма, далечінь, Ольга, місяць , 80-мазь, паморозь, ґедзь, мовець, обмаль, сутінь, спільний , молотьба, ательє, мільйон, 90-батальйон , готель , брунька, читальня,молодь , сердець,лялька, військо , сльзький , радість, тонесенький , малесенький, круглесенький, білесенький ...
Добро і зло - це найбільш загальні поняття моралі, етики, що характеризують позитивні і негативні моральні цінності. «Найважливіше справа ближнього добро зробити, тому що тільки для цього посланий людина в життя». Добро-це любов. Де любов, там і Бог.
Багато російські письменники в своїй творчості проповідували добро. До них також відноситься і наш земляк, Лев Миколайович Толстой. Він велике надбання Росії і гордість російського народу. Але також безумовно і те, що творчість його не просто належить усій світовій культурі, а й впливає на неї.
Мій обов'язок перед природою
Мова землі
Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні
струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди
свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна.
А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене,
я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків.
Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я
гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос
землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим,
хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду
сумлінно виконувати.
Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть
за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля —
свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо
асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять
дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці
дерева, молодики викидають свої недопалки.
<span>Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що
моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її
та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову
землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро
повернеться добром</span>