Твір про людину і ліс можна скласти так:
Людина і природа взаємодоповнюють одне одного. Наприклад, ліс дарує нам кисень. Недарма дерева називають легенями лісу. Гуляючи в лісі, людина відчуває єдність з природою, знаходиться у повній гармонії з нею та навколишнім світом. Все у лісі приваблює: височенні дерева, надзвичайної краси рослини (квіти, кущі ), співи пташок.
Але людина часто нівечить ліс. Кожен з нас, йдучи на природу, повинен пам'ятати, що він у цих місцях - не господар, а лише гість. Тому не слід залишати сміття, мучити дерева надписами, зривати квіточки, спалювати дерева. Від цього ліс страждає та хворіє. Пам'ятаймо про нашу єдність з природою та бережімо її! Слід пам'ятати що все на землі завжди повертається до нас і якщо ми зараз будемо смітити , спалювати ліс то потім наші діти будуть жити в смітті та згарищах.
Отже, в нас є вибір -жити в злагоді з природою або продовжувати робити лісу зле. Кожна людина обере свій але пам'ятайте ліс-це наше життя!
При - префікс
береж - корінь
н - суфікс
ий - закінчення
ався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім'ї.
Твір роздум на тему "чи розвивається народна творчість сьогодні"
<span>Гей, несу я казки та пісні, гей, мандрую від хати до хати!
Ах, як не хочеться листу з дерева падати,
Ох, діточкі мої рада вас бачити!
Ну, хлопці до діла.
О,земле рідне, о, краю любий</span>!