Я бы написал так:
Федю ти дуже добрий та сміливий хлопчик, але іноді буває, що ти ображаешь інших, ось наприклад коли хлопці запускали повітряного змія, то ти приходив до них та відбирав його, але ти все ж таки іноді повертав змія власнику зі словами "Навіщо мені твій змій? Мені батько принесе бумаги та я зроблю собі ще кращого ніж у тебе.". Федько ти зробив дуже сміливо та мужньо коли ти взяв уся провину на себе. Федю ти справжній друг, який ніколи не зрадить свого товариша. Молодець!
С ебя спасибо и лучший ответ.
<span>Якось зайченятко вийшло з дому гуляти.По дорозі йому зустрілися різні,різні тварини.Першою якою стала білочка.Вона була дуже гарна та красива.У неї був пухнастий хвостик.Вона дуже хотіла гуляти з зайченятком .Зайченятко дозволило гуляти з ним.Наступною тваринкою стала лисичка.Вона теж хотіла гуляти з зайченятком.Зайченятко дозволило.Після прогулянки тварини прийшли додому</span>
Щирою людиною можно назвати ту яка по справжному розуміе сенс життя,яка дуже добра та щастлива. А кожна людина буде щастливою, як що в неї буде щира родина,добрі друзі та гарна освіта.Але ж як що людина виросла у неблагоприемних вмовах та у родині де часо сварки,то вона наврядче виросте щасливою.
Пропоную охарактеризувати образи Вітьки<span> Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий спосіб:
</span>
Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років
закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим
чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і
рвучкий». В образі цього хлопця
вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька
цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього
він є чудовим та вірним другом.
<span> Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і
флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість.
Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові
освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною
людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і
ковтав їх десятками. </span>Міг терпляче
лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом,
всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки
носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та
приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята,
такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у
неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба
ж було тобі отак відчайдушно закохатися
у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива
та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого
чаплівського хлопця!». Улітку
підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української
дівчини.