Ответ:В наш час проблема твору "Цвіте терен, цвіте терен" є актуальною. Її провідний мотив - не розділене кохання. Любов в наш час - тема непристойна. Більш тривожна. Складніша. Можна навіть засумніватися в її реальності: а що якщо це ілюзія чи брехня? Що, якщо любов буває тільки в казках?
Объяснение:
Твір українського письменника П.Куліша "Чорна Рада"-це великий внесок в українську літературу, який дав змогу поглянути на історію України свіжим поглядом.П.Куліш описував тогочасне козацтво, особливо виділяв таких гетьманів, як Сірко та Хмельницький, він описує їхню відвагу та патріотизм до рідної серцю їм Батьківщини.Зачіпнув тут він і тему кохання та й гідності та дружби.Цей історичний роман дає змогу нам оглянути тогочасну ситуацію в Україні її нелегкі часи.Цей твір, на мою думку. повинен прочитати кожен українець.
На мою думку у житті собаки Вовчуна і кота Мурлинського могли б ще трапитися ось таки випадки. Одного дня бабуся відпустила Мурлинського й Вовчуна на вулицю, погуляти селом. Йдуть вони собі поруч спокійнесенько, нікого не чепаючи, але раптом Мурлинський кудись провалився. Вовчун відразу це помітив та відразу захвилювався. "Де ж він?" , "Куда ж він?" - такі думки проскочили в голові у Вовчуна. Не довго думаючи він стрибнув за ним. Виявилось, що Мурлинський впав у щилину дерев"яного моста, прям в самісіньку річку. Вовчун навіть не здогадувався куди він стрибнув. Коли собака зрозумів що він у воді, а поруч з ним ледве тоне його найкращий друг Мурлинський, у нього перед очима перебігле усе його собаче життя. Але Вовчун не здався, він боровся до останнього, та врешті решт йому вдалося спасти свого найкращого друга. Усі мокрі, холодні, Мурлинський та Вовчун поверталися додому. Весь шлях кіт дуже щиро дякував своєму другу Вовчуну за порятунок.Вовчун вчинив як справжній друг. Цей героїчний вчинок ще більше зміцнив дружбу звичайного сільського кота та собаки.
2 грудня 1840р.-народження письменника на Полтавщині
У1851р.- хлопця віддали до Полтавської гімназіїу
У 1858 році разом із М.Лисенком вступає до Харківського університету
у1862 року одружився із сестрою композитора М.Лисенка Софією Віталіївною
в1864року— повертається до навчання у Київський університет,де навчається вже на юридичному факультеті.
У1865—закінчує навчання у Київському університеті.
у1871 року оселився у Києві,увійшовши в творчу співпрацю з Миколою Лисенком, вони спільно організували «Товариство українських сценічних акторів».
*У 1883 році Михайло Старицький очолив перший професійний український театр
*В 1895 році залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.<span>Помер у Києві 27 квітня 1904 року, похований на Байковому кладовищі</span>
Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга «Якщо» увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.
Працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, Р. Кіплінг викарбував модель поведінки людини. Р. Кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки «білих людей», які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. Ці люди — романтики, віддані неписаному «кодексу честі». Насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. Взагалі — розбудовують цивілізацію «білих». (За таку позицію йому часто дорікали расизмом.)
У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя — смерть», «дія — пасивність». Проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. Спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. У своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. Але у вірші «Якщо» він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. Р. Кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. Тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. Так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. Автор показує, що взірець «справжньої» людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. Коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, «зціпивши зуби», триматися в руслі особистих ідеалів.
<span>Людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. Час є однією з найважливіших категорій для людини дії. Тому марнувати його на вчинки, які не відповідають «кодексу честі», людина не повинна.
</span>