У поезії «Минають дні, минають ночі…» звучить мотив осуду людей, які задовольняються своїм підневільним становищем у тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку Т. Шевченка,— це найстрашніше, що може бути в житті: Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати І спати на волі. Поезія «Минають дні, минають ночі…» — це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї неї не багатства: А дай жити, серцем жити І людей любити… На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість — замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом. Тому поет пише: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї, жаль, Боже, То дай злої! Злої! Життя й творчість Т. Шевченка — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, допомогти йому повірити в свої сили, запалити іскру надаї, іскру волелюбності, правди, щастя
Дорогий климко! ти мені дуже сподобався,за свої риси характеру а саме за щирість,доброту мужність турботливість, відповідальність за доручену справу. Я б назвала тебе маленьким лицарем, адже не кожна дитина твого віку, могла б таке пережити.Мені б дуже хотілось щоб кожна дитина брала приклад з тебе.Була б в мене можливість,я б взяла всю сіль яка в мене є дома, і привезла б тобі,але це нажаль неможливо. Надіюсь цей лист дійде до тебе)
Тема «Ми йдемо»: відтворення ходи українців шляхами країни з рушниками і гарним настроєм з дитинства дощ Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив
1)Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
2)Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!» «Кораблі! Шикуйтесь до походу!»«Нидіє на якорі душа!» «Півень землю всю не розгребе!» «Шкварити байдужість на вогні!»
3)Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?» «Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?»
4)Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».