Твір на тему: «Життя
Т.Шевченка – подвиг, який
вартий на велику пошану»
Тарас Григорович Шевченко – найвидатніший
поет усіх часів, справжній геній українського
народу. Він зробив безцінний вклад у духовну
скарбницю наших співвітчизників і усього
людства, а своєю творчістю він досягнув
світового рівня. Довершені твори великого
Кобзаря й донині сіють зерна добра і світла,
сяють незгасимим полум’ям проникливої
мудрості, безкомпромісності і справедливості.
Тарас Григорович Шевченко народився у
кріпацтві, тому йому, як ніякому іншому
митцю, були зрозумілі і близькі страждання
української бідноти. Саме тому він присвятив
усе своє життя служінню ідеї соціального та
національного визволення трудящого класу.
Не існувало такої сторінки життя, якої б не
торкнулися поезії митця. У більшості своїх
творів Т. Шевченко закликав до об’єднання
усіх народів і спільної боротьби проти
царизму. Він щиро вірив, що на звільнену від
експлуататорів землю прийде насправді
щасливе і прекрасне життя:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
«І Архімед, і Галілей…»
Без імені Тараса Григоровича Шевченко
неможливо уявити української літератури,
української культури, не можливо уявити
нашого народу і нашої країни. Його творча
спадщина невмируща, а життя великого
Кобзаря можна вважати справжнім
мистецьким подвигом. Т. Шевченко віддав усі
свої сили заради порятунку українського
народу, заради української культури та
пошуку шляхів у краще майбутнє.
З плином часу ми все більше переконуємося,
що поезії Т. Шевченка – то щирі одкровенні
визнання, які він висловив не тільки в адресу
минулих та сучасних поколінь, а й в адресу
своїх нащадків. Я впевнений, що ще не одне
покоління українців буде звіряти своє життя з
іменем і творчістю великого Кобзаря
українського народу. Я добре розумію слова, з
якими до генія українського поетичного слова
звернулася поетеса Ліна Костенко:
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мне – совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень – безліч. Тиші - анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон…».
Тарас Григорович Шевченко – це вічний
вогонь, який ніколи не згасне в серцях
українців, а творчість великого Кобзаря – це
велика святиня, якою пишається і дорожить
український народ. І ми, і наші нащадки
повинні завжди берегти у своїх серцях вогник
любові до своєї Вітчизни, який запалив своїми
творами великий поет Тарас Григорович
Шевченко.
<span>Кожний народ створив багато чудових і цікавих казок. У них
відображене життя народу, його мрії й очікування кращої долі, і боротьба
із гнобителями. Ще із сивої давнини народ придумував і усно передав
нащадкам чудові фантастичні мрії про добро, правду й вселюдське щастя.
Темою, що поєднує всі народні казки в окремий жанр, є твердження людини
як особистості, його боротьба проти сил, які заважають його щастю.
Виразниками, носіями цієї основної теми
є казкові персонажі, які по народних поданнях діляться на добрі й злі.
Злотворци – це ті, які роблять людям зло, позбавляють їх духовних і
матеріальних благ, пригнічують або заміряються на їхнє життя. Це Змій,
лев, мачуха, жіноча дочка, розбійник, багатий брат, пан… Образи
злотворцев бувають алегоричними (у казках про тварин), реалістичними (у
побутових казках) і фантастичними (у казках чарівних).</span><span>Особливу категорію представляють ті, хто твори
т добро. Це богатирі й помічники головного героя: наречені, наречені,
чарівники, пророки, домашні й дикі звірі, птахи, риби, мурахи, тобто ті
образи, які сформувалися під впливом фантазії. Характерним проявом
народного подання про роль особистості в суспільстві є образи
героїв-богатирів – поборників добра, волі, справедливості. Це
представники простих трудових шарів – Котигорошко, Кирило Кожемяка, Іван
– мужицький син, Чабанец і решти
</span><span> Герой-Богатир завжди захищав соціальні інтереси людей, як,
наприклад, Кирило Кожемяка, що не відгукується на прохання пануючи
«перемогти» змія, поки не прийшли до нього маленькі діти. Зрозумівши, що
буде захищати не царя, а дітей, Кирило Кожемяка не витерпів, заплакав
та й говорить: «Ну, це ж для вас я зроблю». Часто помічниками
героїв-богатирів є богатирський кінь, яким скакає «вище лісу вартого,
нижче хмари ходячого», або люди, наділені надприродними силами й здатностями, як Вернигора, Вирвидуб і решти</span><span>Ворогами героїв виступають змій-людожер, « баба-яга, кістяна нога»,
одноокі людожери, чаклуни, злі парфуми, які роблять людям зло й
приносять нещастя. Отже, головним естетичним принципом народної казки є
боротьба добра зі злом, твердження правди, справедливості, покарання за
несправедливість</span>
Повість захар беркут повчає нас любити свою батьківщину, бути сміливим,чесним.
Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня — скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня — мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам.
Надіюсь таке?
У всіх людей одна святиня:
Куди не глянь, де не спитай,-
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж зелений в чужині рай-
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.