Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини.Але з будь яких обставин тільки від нас залежить, як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. Чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. Бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. Вони геть забули про людяність, про душевне тепло, любов до ближнього і милосердя.Але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі.Тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням.
Справжня людина,негоже бути такою,щоби розповідати що лиш я,живу лиш я,тут є я і т. д. Люди хоч і не святі,але не схожі на яян,бо в них є ти він,вона,воно.
<u>Можливо допоможе ! =)</u>
До написання "Лісової пісні" Леся Українка, можна сказати, готувалася все життя. У неї вона вклала "цвіт душі" і вилила зі свого серця "те, що не вмирає". Це не звичайна драма, це не тільки драма-поема, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра. "Лісова пісня" вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних, "безупинного руху жагучих" силах природи. Це пісня пісень не лише Лесі Українки, а й усієї української драматургії. Жагуча й пристрасна пісня про велику любов і жорстоку зраду. Свій твір поетеса назвала драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, у якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. У "Лісовій пісні" Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями. Місце дії поеми — густий предковічний ліс на Волині. Сюди напровесні прийшов до лісу юнак Лукаш і заграв на сопілці. Полилася дивна мелодія, краща від пісні весни — "весна ще так ніколи не співала". Сила пісні чарівна, незвичайна. Під її звуки оживає навіть природа. Дивно, прекрасно, солодко грає Лукаш, а ліс вторить цій мелодії своїм життям. "На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріша дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти". Музика Лукаша розбудила від зимового сну Мавку, викликала в ній нові, незнані поривання. У музиці юнака лісовій дівчині розкрилася безмежна краса людської душі, радість життя і творчості. Саме в цю весняну пору зароджується кохання Мавки й Лукаша. Проста мелодія пісні перевертає все в душі Мавки, на поцілунок парубка вона скрикує: "Ох! Зірка в серце впала!" Не звідане досі почуття і окрилює Мавку, і приносить болісні страждання, бо вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості й любові на все життя. Глибоке й самовіддане кохання до Лукаша — найкращий цвіт її душі. Мавка перша запитує: "Чи гарна я тобі?", захоплюється, що люди, як голуби, паруються "навік" Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди.<span> </span>
<span>Образ Антося Корецького
Виріс він у козацікій родині Завісних, виховався на українських традиціях,
сприйняв усім серцем мораль навого оточення. Силою обставин він потрапляє до
свого природного середовища, дізнається про свій спадок і щляхетсякі привілеї.
Магнат Чарпецький, його дядько по матері, лукаво переконує нащадка вельможного
роду Корецьких "прийти до стерна уряду" і преконати "туманніючу
в мороці неуцтва шляхту зректися цього братовбивчого рабування", "не
видирати від оборонців своєї країни їх права", "не знущатися над їх
святою вірою".
У спілкування з родовитою шляхтою з'ясовується омана. Одурений у своїх
найщиріших помислах і почуваннях Антось, на щастя, зустрічає вдруге
ту, з котрою готовий розділити і любов, і смерть.
Усвідомлення козацької правоти, любов до Орисі диктують йому лицарський вибір -
чесну смерть за ідеали, в яких його виховали, за вірй, яку прийняв усім серцем.
Антось: романтик; здатний до самопожертви; мужній; рішучий; спроможний на
сильні почуття; шляхетній, вдячний; вірний присязі; справедливий, чесний.</span><span> </span>