Ответ:Батько вісьмох синів, дев'яностолітній старійшина Захар Беркут - є головним героєм однойменної повісті Івана Франка. Це мужня, смілива,правдива,розсудлива людина. Він патріот своєї країни і цьому потуттю вчить молодих членів громади. Інтереси громади він завжди ставить вище своїх особистих, якої б ціни вони йому не коштували. Це ми бачимо з прикладу, коли його син Максим потрапив у полон, і Тугар Вовк хоче обміняти своє і життя монголів взамін на Максимове. Захар не може піти на компроміс із совістю, бо розуміє, що врятовані загарбники підуть нищити сусідні райони. Не піддається він вмовлянням, коли вже обміняти хочуть лише монгольську верхівку, бо розуміє, що Бурунда-бегадир прийде з новим військом. Він гірко оплакує неминучу смерть сина, проте Боже провидіння спасає Максима. Він не бездушний батько, він патріот, який не може оступитися інтересами тухольців. Його слова перед смертю характеризують всю його суть: тільки разом можна перемогти, тільки об’єднаний народ - це сила.
Жаль, що не всі українці розуміють це, і від часів Захара Беркута до нашого часу вже стільки разів не лише не об’єднані воєдино, а ще воюють один проти одного.
Объяснение:
Т. Шевченко вже в дитячi роки швидко навчився читати й писати, разом з тим почав малювати – у нього виявився великий хист до малювання.
Ответ:
Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.
They never meet her at school,don't they?
They have got a new pet, haven't they?
They never eat chocolate, dan't they?
She usually speaks English in class, doesn't she?
<span>She never speaks Russian in class, doesn't she?
</span><span>The pupils never wear uniforms at school,don't they?</span>
Нерозумне кошеня
Принесла кицька мишеня і каже кошеняті:
-Ось тобі, грайся,учись мишей ловити.І пішла.Кошеня торкнуло лапкою мишку раз,
удруге.Лежить мишка і не ворушиться.Схопило злегка зубами,а мишка:
-Ой, ой! Мені ж боляче!
Кошеня розціпило зуби, а а лапкою мишку тримає.
-Відпусти мене,-просить мишка.
-Не можу,-каже кошеня,-мене мама буде сварити.
-Моя теж сваритиме,якщо я не прийду.
-То твоя мама, а то моя! Вона буває дуже зла,як розгнівається,-каже кошеня.
-А що ти зі мною робиш?
-Повчусь, як мишей ловити, а тоді мама прийде, скаже, що робити.
-Хіба так учаться?- пропищала мишка.
-А як?- дивується кошення.
-А так: я буду тікати, а ти наздоганяй - як у квача грають.
-Це цікаво,- погоджуеться кошеня.
-І дуже цікаво,- пропищала мишка.
-Я як долічу до трьох, ти мене зразу ж відпускай.
І тільки кошеня відняло лапу, мішка шусь- і нема.Як вітром здуло.
Лаяла кицька кошеня.Вуха нам'яла, щоб пам'ятало науку.
Ця байка стосуеться нерозумних людей.