Ответ:Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
Возний:"Золото-не дівка!Наградив Бог Терпелиху дочкою.Крім того що красива,розумна,моторна і для всякого діла дотепна,- яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою,шанує всіх старших себе;яка трудяща,яка рукодільниця;себеі матір свою на світі держить»
Джерело:
Объяснение:
Марічка Гутенюк — кохана Івана. Познайомилася з Іваном ще з малечку. Поетична душа, складає і співає пісні, в той час як Іван грає на флоярі. Передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені.
Цитатна характеристика :
Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо... В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах... Марічка і сама вміла складати пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко... Тільки співати залишу».
Лісовик<span> — </span>міфологічний<span> образ, який, згідно з </span>легендами, втілювався в подобу дуже старого кошлатого діда. «Лісовик — малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям. У брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці» /Леся Українка<span>, «Лісова пісня»/. Його характерною особливістю була відсутність </span>тіні<span>. Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в </span>лісі<span>. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: </span>мавок<span>, </span>чугайстра<span>, </span>хухи<span> і навіть </span>блуду<span>. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській </span>етнографії<span> побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від </span>хижаків<span>, </span>мисливців<span>. Лісовики створювали в лісах </span>сім'ї<span> і жили як звичайні </span>люди<span>.</span>
Нична рибалка замерзлий хвист вовк и лисиця залишина рибка
І́стина — одна з центральних категорій <span>, правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини</span><span>, її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об'єктивної дійсності</span>