Звичайно є на нашій землі планетникі. на мою думку це ті хто хоч на хвильку відлітають на свою планету , планету мрій
Колискова. Ніченька іде
Гойда, гойда-гой, ніченька іде… Гойда, гойда-гой, ніченька іде, Діточок малих спатоньки кладе. Під вікном тремтить вишенька мала, В хатку проситься, бо прийшла зима. Під вікном тремтить вишенька мала, В хатку проситься, бо прийшла зима.
Гойда, гойда-гой, очка заплющи, В сні щасливому зогрієшся ти. Йди до хлопчика, люба вишенько, В колисочці вам буде тепленько. Йди до хлопчика, люба вишенько, В колисочці вам буде тепленько.
Гойда, гойда-гой ніч прийшла до нас, Діточкам малим спатоньки вже час. Рости, хлопчику, з вишенькою враз, Хай не скупиться доленька для вас. Рости, хлопчику, з вишенькою враз, Хай не скупиться доленька для вас.
У кожній хлібній зернині живе память про найпершу зернину і всі тих, хто сіяв хліб.зернина _джерело життя.вона здатна нагодувати багатьох людей.доки на світіє хліб,доти є життя.
Ось і закінчилися зимові канікули. За цей періуд вібулось багато чого цікавого. Спочатку я вам розповім як я зустріла Новий Рік.
Я з татком і мамою прикрасили ялинку, та будинок. Сам Новий Рік я зустрічала з сім*єю. Ми слухали новорічні пісні, привітання призидента. Годинник пробив 12, і я загадала бажання. На вихідних, я с друзями цілими днями каталися на санках, ми бешкетнічали, кидалися сніжками, валялися у снігу, ліпили сніговика , було дуже весело. Настало Різдво. За вікном йшов гарний сніг, настрій був святковим. Ми усією родиною зустрічали гостей. Ми добре провели час: розмовляли, жартували і навіть танцювали.
Так швидко пролетіли новорічні свята. Прийшов час готуватися до нового навчального семестру.
Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби.