Струнка, пишна, пахуча новорічна ялинка – справжня окраса новорічних свят. Свіжа, принесена в дім з зимового морозу, вона наче казкова лісова принцеса веде за собою святковий настрій. Ялинку встановлюють у кімнаті на видноті та починають прикрашати.
Прикрашання новорічної ялинки – відповідальне та радісне заняття. З коробок дістають блискучі прикраси – кульки, іграшки, дощик, цукерки у золотих обгортках. Спочатку встановлюють верхівку або зірку, потім розвішують найбільші кульки. Ялинку опутують спіраллю різнокольорових ліхтариків. Маленькі фігурки казкових героїв, тваринок, янголів рівномірно розвішують по всіх гілках, щоб не було негарних прогалин та пустоти. Ще на гілки розкладують мохнатий сріблястий дощик та невагомі білі сніжинки з вати.
Під ялинку ставлять фігури Діда Мороза та Снігуроньки, а навкруги розсаджують великі м’які іграшки. Вони будуть охороняти до ранку подарунки, які члени родини приготували одне для одного.
Коли все готово, запалюють ліхтарики, і у всіх блискучих іграшках на ялинці починають грати барвисті вогники. Зігріта домашнім теплом, ялинка розливає навкруги м’який затишний аромат хвої, який створює чудовий святковий настрій для усіх.
Шкода, коли по закінченні свят доводиться розбирати та викидати втомлену й посохлу ялинку. Хоч і кажуть, що проріджувати їх у лісі необхідно, і вони все одно були б зрубані, мені все одно шкода. Тому мені дуже подобається, що деякі люди наряджають новорічні ялини у дворі або просто на вулиці. І кожного наступного року така ялинка, наче стара добра знайома, що підросла за цей час, приходитиме в гості відзначати свята знов і знов!
<span>Світ дитинства – це такий чарівний світ, в якому дитина може
пограти в ляльки, в машини, в м’яч. І хоча дитинство пролітає дуже
швидко, воно все-таки дуже цікаве, яскраве і веселе. Це незабутня пора,
пора мрій, щирої радості і дорослішання людини. Ми не повинні забувати
дитинство і повинні берегти його в своєму серці, і тоді воно не забуде
нас.<span>Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної
людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що
воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші,
добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю,
починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу
починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще и </span></span>
Правильна відповідь - Б.
Це сказано про Івана Котляревського.
Вірші<span> «</span>Доля», «Муза», «Слава<span>» </span>належать до<span> медитативної </span>лірики, адже в них поет (ліричний<span> герой) роздумує над проблемами життя й смерті, побаченим, прожитим, над змістом свого існування.
</span>
В тому, що козаки померали, щоб зробити нашу країну вільною.
В тому, що багато чумаків вмирало в тяжкій дорозі до криму.