Донести важливість свого рідного краю
Тема: правдиве відображення трагічних епізодів української історії, показ національного відкупу українського народу, пов’язаного з пошуками скарбу Б. Хмельницького, в часи гетьманування якого українська держава досягла вершини свого розвитку.
Ідея: засудження зради старшинської верхівки інтересам української нації; підступного приєднання України до російської імперії; імперського геноциду російських посіпак в Україні, висловлення обурення антиукраїнською політикою жорстокої імператриці Катерини, яка спричинилася до знищення лицарської Запорозької Січі.
Основна думка:
а) доля держави не в руках лідерів, а в руках народу.
б) усяка послуга ворогові, навіть найменше сприяння йому,
<span>є смертельним гріхом.</span>
Старий дідусю,ніколи не віддавайте своїх рідних, хоч розумних, хоч і не дуже, незнайомцям, Ви ж не знаєте, що з ними може статися! В потім будете про це дуже шкодувати! Бережіть своїх рідних!
<em> Лебідь, Щука і Рак</em>
<em> У товаристві лад – усяк тому радіє.</em>
<em> Дурне безладдя лихо діє,</em>
<em> І діло, як на гріх,</em>
<em> Не діло – тільки сміх.</em>
<em> Колись-то Лебідь, Рак та Щука</em>
<em> Приставить хуру узялись.</em>
<em> От троє разом запряглись,</em>
<em> Смикнули – катма ходу…</em>
<em> Щó за морока? Щó робить?</em>
<em> А й не велика, бачся, штука, -</em>
<em> Так Лебідь рветься підлетіть,</em>
<em> Рак упирається, а Щука тягне в воду.</em>
<em> Хто винен з них, хто ні – судіть не нам,</em>
Та тільки хура й досі там.
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.