1.Федько -розбишака
2.Толя-нiжна дитина
3.Повiнь на рiчцi
4.Задум Федька
5.Успiшне його виконання
6.Толя вирiшив повторити прохiд Федька
7.Смiливий вчинок Федька
8."Подяка" Толi
9.Смерть Федька
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Часто у віршах І.Франка образи, що мають, на перший погляд, побутову основу й виникли внаслідок осмислення поетом реалій тодішнього життя, насправді є складними асоціативними утворен-нями, що поєднують у собі на українському ґрунті образи світової літератури і проблеми тогочасного життя. Не є винятком у цьому відношенні й образ “вічного революціонера” у вірші І.Франка “Гімн”. Можна при-пустити, що він виник за аналогією до образу “Вічного жида” з популярної в середньовіччя старохристиянської легенди про Агасфера. Сюжет вірша І.Франка “Гімн” будується як пояснення, що таке “вічний революцйонер”. У кінцевому результаті – це уніфіковане вираження “незмінної людської натури”, що поєднує в собі одвічний потяг до забезпечення вищого рівня життя “Хоч синам, як не собі”.Запереченням тодішніх політичних реалій і визначення перспектив на майбутнє є сюжет вірша І.Франка “Не пора, не пора, не пора...”. Автор не просто наголошує на волі, але й на щасті, тобто доброму житті й честі – повазі інших народів до українського народу.Обидва вірші стверджують високі принципи національної свідомості. В них закладена думка про початок нового відліку історії україн-ського народу, тому в душі кожного мають відбутися зміни. Розрахунок робиться на пробудження колективної свідомості народу, опроміненої глибоким патріотичним почуттям.Жанр гімну в І.Франка – це твори великої мистецької сили, що набули значної популярності серед читачів, стали вираз-никами найвищих поривів української душі. Їх закличний пафос поєднується з бадьорим пісенно-урочистим ритмом. Автор зверта-ється до символічних образів, викривальних епітетів. Енергійна мело-дика твориться підбором художньо-синтаксичних фігур: повторів-аналогій, анафор, хіазмів, анадиплосисів, синтаксичних паралелізмів, антитез, поєдна-нням ритмічних засобів мовлення.<span>Політична спрямованість гімнів виражається в запереченні одних суспільно значущих моментів і ствердження інших, надає антите-тичної форми поетичному висловлюванню, закличності, що межує з декларатив-ністю.</span>
Ім’я Т. Г. Шевченка відоме всьому світові. Його творчий доробок — справжній літопис долі та історії українського народу. Народні жалі й радощі знайшли своє втілення у віршах Поета. Образи і сюжети для своїх творів він черпав з народної творчості. Усе своє життя Великий Кобзар присвятив своєму народу, пишучи про нього і для нього. Одним із найліричніших його творів є балада «Тополя», у якій поет оспівує благородство почуттів дівчини, яка змогла зберегти вірність своєму коханому.Усіх подорожніх дивувала одинока тополя, яка височіла край дороги. Гнув її «стан високий» вітерець, і здавалося, ніби чомусь плакало те дерево. І справді, не звичайним було воно: то зачарована дівчина перетворилася на тополю від суму за своїм нареченим. Щиро кохалися молодята. Але зла доля розлучила їх навіки. Поїхав парубок на війну і загинув десь у боротьбі за свою Україну. А дівчина все чекає, «сохне вона, як квіточка». Проте мати її вирішила сама влаштувати життя своєї доньки:«Чого в’янеш, моя доню?» —Мати не спитала,За старого, багатогоНищечком єднала.Але не потрібні були багатства дівчині. Краще було померти для неї, ніж вікувати із нелюбом і зрадити своє кохання. Пішла вона вночі до ворожки, аби дізнатися про свою долю:Коли нежив чорнобривий,Зроби, моя пташко,Щоб додому не вернулась…Знала мудра жінка життя молодої. Давно вже приготувала для неї чарівне зілля, яке б могло допомогти їй. Тричі мала випити дівчина те зілля. Але не повернувся козак до неї. Немов на крилах, понесло її до поля. Співала і благала долі. І сталося диво — перетворилася вона на одиноку тополю. І тепер лише вітер її стрункий стан гне додолу.<span>Мене вразила ця балада своєю ліричністю і глибиною зображення нещасливої любові закоханої пари: в ній тісно переплітаються сюжет і художні тропи з народною символікою й поетикою, доповнюючи враження читача від прочитаного твору.</span>
<span>Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.</span><span><span>Основна думка: </span>автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи, духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. «Буде здоров'я, будуть і гроші...».</span><span>ІІІ група. Жанр твору.</span>