Мелашка
<span>Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на </span>
<span>червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, </span>
<span>як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, </span>
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
<span>червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні </span>
<span>брови, густі-прегусті, як шовк. </span>
<span>Лаврін </span>
<span>Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились </span>
<span>привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, </span>
<span>рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на </span>
<span>матір.</span>
1.Опис природи
2.Розмова донькі з татом
3.Рабтова поява зайця
4.Прощавання з зайцем
Чому перший на світі білий лебідь ще й досі живий.
Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть допомогти здолати найстрашнішого ворога.
Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається допомогти своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".
Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.
ggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggggg