«Захар Беркут» аналіз твору
Рік написання — 1882
Тема «Захар Беркут»: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
Ідея «Захар Беркут»: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших. Основна думка «Захар Беркут»: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного. Жанр «Захар Беркут»: історична повість. Проблематика твору «Захар Беркут» • захист рідної землі; • моральний вибір; • єдність, згуртованість народу — запорука перемоги; • людина і природа; • кохання, вірність, самопожертва; • взаємовідносини батьків і дітей. Головні герої «Захар Беркут» Захар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі. Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Тугар Вовк — боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал!
Твір на тему: «Життя
Т.Шевченка – подвиг, який
вартий на велику пошану»
Тарас Григорович Шевченко – найвидатніший
поет усіх часів, справжній геній українського
народу. Він зробив безцінний вклад у духовну
скарбницю наших співвітчизників і усього
людства, а своєю творчістю він досягнув
світового рівня. Довершені твори великого
Кобзаря й донині сіють зерна добра і світла,
сяють незгасимим полум’ям проникливої
мудрості, безкомпромісності і справедливості.
Тарас Григорович Шевченко народився у
кріпацтві, тому йому, як ніякому іншому
митцю, були зрозумілі і близькі страждання
української бідноти. Саме тому він присвятив
усе своє життя служінню ідеї соціального та
національного визволення трудящого класу.
Не існувало такої сторінки життя, якої б не
торкнулися поезії митця. У більшості своїх
творів Т. Шевченко закликав до об’єднання
усіх народів і спільної боротьби проти
царизму. Він щиро вірив, що на звільнену від
експлуататорів землю прийде насправді
щасливе і прекрасне життя:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
«І Архімед, і Галілей…»
Без імені Тараса Григоровича Шевченко
неможливо уявити української літератури,
української культури, не можливо уявити
нашого народу і нашої країни. Його творча
спадщина невмируща, а життя великого
Кобзаря можна вважати справжнім
мистецьким подвигом. Т. Шевченко віддав усі
свої сили заради порятунку українського
народу, заради української культури та
пошуку шляхів у краще майбутнє.
З плином часу ми все більше переконуємося,
що поезії Т. Шевченка – то щирі одкровенні
визнання, які він висловив не тільки в адресу
минулих та сучасних поколінь, а й в адресу
своїх нащадків. Я впевнений, що ще не одне
покоління українців буде звіряти своє життя з
іменем і творчістю великого Кобзаря
українського народу. Я добре розумію слова, з
якими до генія українського поетичного слова
звернулася поетеса Ліна Костенко:
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мне – совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень – безліч. Тиші - анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон…».
Тарас Григорович Шевченко – це вічний
вогонь, який ніколи не згасне в серцях
українців, а творчість великого Кобзаря – це
велика святиня, якою пишається і дорожить
український народ. І ми, і наші нащадки
повинні завжди берегти у своїх серцях вогник
любові до своєї Вітчизни, який запалив своїми
творами великий поет Тарас Григорович
Шевченко.
бувати в бувальцях-мати великий досвіду у чомусь,вирватись на чисту воду-розказати правду,<span>як рак свисне - вказується на те, що точного часу майбутньої події, котра обговорюється, визначити неможливо</span>
Наталочка це дивчинка яка дизналася про таемницю шабли вона поихала збатьками на форт и познайомилася з Антипом в нет були обдерти Колина вона думала до батьки ни коли ИИ не знайдуть