<span>Про українську сучасну літературу введеться багато дискусій і розмов. як книгарня “Є<span>” ) </span>можнапобачити великий вибір української книги ( поезія, проза, збірки, онтології, романи ) на будь-який смак і вподобання.</span>
<span>На мою думку, проблема порягає у впливі масової культури на літературу, і пов’язану з цим популярність “дешевих” любовних романів<span>, детективів, особливо набрали обертів фантастика і фентезі, які в основі відійшли від класичних традицій. В цій ситуації </span>“поганим”<span> є не сам жанр, автор чи манера написання, а, на мою думку, саме в легкості. З однієї сторони, цікаво провести вечір з таким романом, але через день, іноді тижнень просто забуваються імена (або жхарактерні риси головних героїв, сюжетна лінія, проблематика ), і, взагалі, про що була книга.</span></span>
Шрам сам пішов і здався правобережної України гетьману Тетері
Толя був не звичайною дитиною він любив диких звірів які жили у лісі полюбляв влізти у різноманітні халепи наприклад коли він замазав новий спортивний костюм на залізниці але він чесно признався наприклад мені дуже сподобалося як він приніс до школи змійку і налякав нею вчительку.
Назва: "Іванові Франкові"
Автор: Микола Вороний
Тема: роздуми автора над питанням справжньої літератури.
Ідея: важливо залишатися людиною цілісною, гармонійною.
Епітети: скажений шал, невгамоване сумління, противні сили, гостра криця, велетень могучий, меч блискучий, страшні, тяжкі удари, таємні чари, грізний удар, чуття свобідні, щирі, святоблива ліра
Порівняння: влучна, як з неба блискавиця; стають, немовби теж до бою.
Антитеза: велетень-гнобитель/геній-визволитель.
Оклики: О, ні!
Риторичні запитання: Чи від ударів ухилятись? Та чи ж грізний удар обуха/Там, де буяє творчість духа? Хто кликав їх? Чого їм треба?
Чи хробакам потрібно неба?
Повтори: Життя брудне, життя нікчемне.
Звертання: друже мій.
Анафора: В ній всі краси кольори сяють, / В ній всі чуття і змисли грають!..
«Думи мої, думи мої» аналіз вірша Жанр: громадянська лірика. Рік написання: 1839 Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників. Ідея: тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом. Основна думка: думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині. Образи-символи — «чорний орел» , «ворон» , «соловейко» Художні засоби «Думи мої, думи мої» Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами», «темнії ночі», «Дніпр широкий», «щиру правду» Порівняння: «привітаю, як діток», «Як та воля, що минулась,» Риторичні звернення: «Думи мої», «Квіти мої, діти!», «мої голуб’ята», «мої любі»; Метафора — «Серце рвалося, сміялось,», «лихо сміється». Історія написання «Думи мої, думи мої» Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, його ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус. З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847–1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.