Знаю лише про Мирославу та Максима
Мирослава:
1 ситуація:
Мирослава благає батька не йти до ворога, не губити себе та її. Дівчина швидше може уявити себе мертвою, ніж зрадницею свого краю.
Варіанти:
Зрадити свій край, або перейти на бік тухрльців
Рішення:
Вона тікає з ворожного табору, переходить на бік тухрльців. Повідомляє про напад ворогів, та навчає тухольців робити метавку.
2 ситуація:
Максим та Мирослава закохані, але Тугар Вовк не приймає їхнього кохання.
Варіанти:
Не послухати батька, але бути щасливою, або послухати батька і бути не щасливою.
Рішення:
Мирослава не послухавши батька залишається з коханим.
Максим:
1 ситуація:
Максим бачить, як на Мирославу нападає ведміть.
Варіанти:
Допомогти Мирославі, або гукати на допомогу.
Рішення:
Максим, жертвуючи собою допомагає Мирославі
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/29849706#readmore
Символіка у творі
1) Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі, письменник в епілозі змальовує вітер, який у сприйманні Остапа наділяється рисами живої істоти. (Вітер у народної творчості — символ волі.)
2) Туман у творі сприймається як цілком конкретна картина. В той же час він символізує безперспективність, невідомість шляху, який обрали герої повісті.
3) Порівняння «ніч тяглась довго, безконечно, як смерть» з великою силою передає внутрішній стан Соломії й хворого Остапа, які напружено чекали ранку.
4) Влучно використав письменник і народні прислів’я та приказки.
- Появу Соломії — вірної подруги і надійного товариша — Остап привітав прислів’ям: «При своїй небозі добре і в дорозі».
- Прислів’я Івана Котигорошка «Не їла душа часнику, не буде й смердіти», в якому висловлено тверду віру в торжество справедливості, заперечується жорстокою дійсністю.
Роль і сенс кольорів у творі
В описі природи в повісті «Дорогою ціною» переважають чорні й червоні барви: чорна — при зображенні мороку, осінньої ночі, червона — в картинах пожежі. Обидві барви співзвучні переживанням героїв. Чорна — сумному настрою, червона — страху, породженому пожежею.
Наступила нічка,
Не дзюрчить водичкаІ Вже спить котик
Спить мій воркотик
шось таке
Давным-давно на горе жил злой дракон. Рядом с этой горой находилась деревня. Жители очень боялись дракона, поэтому каждый год приносили ему жертву.
Однажды в эту деревню попал путешественник. Звали его Марко. Юноша оказался в этой деревне именно в тот день, когда жители должны были принести жертву. Марко узнал от жителей про Дракона и пообещал помочь. Он отправился к горе, а вместе с ним и девушка, которая должна была быть жертвой. Девушка показала ему дорогу и остановилась у входа в пещеру. Марко понял, что дракон внутри. Он зашёл.
В центре пещеры, окруженный алмазами лежал дракон. Существо зарычало на Марко и откинуло в сторону. Путешественник нащупал в воде меч. Он воткнул его в дракона. Монстр закатил глаза.
У входа в пещеру ждала Марко девушка. Она была счастлива видеть его целым. В деревне все обрадовались и устроили пир.
Прочитавши оповідання Сім'я дикої качки , я дійшов висновків , що потрібно бережно ставитись до природи.Ніколи не чинити необдуманих вчинків.Ніколи не ображати тваринок і бути чуйним , добрим , лагідним та співчутливим , а не жорстоким .Бути черствою людиною неприємно , тому потрібно любити природу .