Сміх продувжує нам життя . Ви думали що цей вислів звучить в переносному значенні ,але це не так. Це істинна правда ,що сміх продовжує життя.Наприклад коли людина весь час весела привітна і вона посміхається ,то вона буде жити довше.А якщо людина зла ,недоброзичлива і ходить з злим виразом обличя то вона,буде жити менше. Отже ,хороша сторона хилиться в бік позитивної людини ,а погана сторона хилиться до злої людини.Отже якщо людина буде позитивна то вона буде більше жити. Якщо людина ,буде оптимістом і веселою людиною ,то вона довго буде жити.А якщо ,людина буде писимістом, злою недоброзичливою ,то вона буде жити менше.А якщо людина майже щодень нервується, то в неї скорочується життя.
Бутьде завжди оптимістами.
І ви будете жити довше!
Утвердження думки про неповторність кожної людини; заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Третій розділ:
1. Житло Климка.
2. Нові знайомства.
3. Прихід італійців.
4. Обстановка на ринку.
5.Несподівана зустріч із вчителькою.
6.Злий бородач.
7.Допомога Наталі Миколаївній.
8.Похід Климка за сіллю
Четвертий розділ
1 Холожний ранок
2 Нова взуванка
3 Місто
4 Стара бабця на ринку
5 Подарунок від старого шевця
6 Випадок з поліцаями
7 Захист дівчини
8 Дорога за сіллю
Патріотизм - величний вияв нескінченної
<span>любові до рідного краю. </span>Він, подібно до
любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі
вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм, виховує великих, сильних
людей, які здатні пожертвувати життям
заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в
перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в
безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, ідучи впевнено і
безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу.
Патріот живе у єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже
життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному
українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується. Багато
людей під впливом економічної кризи, соціальних недостатків починають
презирати сучасну державу. І дух патріотизму в їхніх серцях починає
повільно втухати, як маленький вогник підчас дощу. Дух патріотизму
починає перетворюватись на інший дух - дух презирства. З країни виїзджає
багато людей, юнаки шукають собі "білого білета", щоб не іти в армію, а
дух національної свідомості ледь жевріє своїм маленьким, майже потухлим
вогником. Жаль терзає мою душу, коли проходжусь по звичайному
українському місту, де значна частина населення навіть не знає
української мови, а говорить на чужому всім народам наборі слів із
різних мов, який ми називаємо суржиком. Українська культура
зайшла в тупик із якого не може знайти виходу. Українські патріоти, яких
так потребує суспільство, ніби сплять довгим сном у душах багатьох
українців, проте люди не хочуть розбудити той дух патріота, який все
більше і більше гасне у їхніх серцях, а треба було б!<span> Тоді, коли
кожен українець запалить у своїй душі вогник патріота, весь народ понесе
його у своїй дорозі. Патріотизм кожного із нас, любов до ближнього і до
країни повели б державу вперед. Та не судилося...</span>