Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
1 поход до кожумякы
2 битва зі змем
3 принцесу врятовано
Наскільки пам'ятаю, розповідь ведеться від третьої особи
Можно написати так:
Мій улюблений герой твору Ярослава стельмаха " Митькозавр з Юрківки" це Митько. Бо він хоробрий сильний та розумний. Навіть коли він зустрів ту потвору на озері він не злякався а почав захищати свого друга та себе. Мене дуже вразила його поведінка якби я був на його місці я б почав бігти зісвоїм товаришем. Та його друг Сергій вони дружать з першого класу, можносказати друзі нерозлий водою. Митько насправді хорошийдруг якщо він погодився узяти з собою товариша у село навіть якщо йому не вдасця відпроситися. Ще мабуть він дуже хочить багато знати бо тоді убібліотеці він читав книги про тварин Юрківки. Загалов я вражена Митьком та його вчинками я дуже хотілаби бути схожа нього.
Повість Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять" є автобіографічною. У ній письменник згадує своє дитинство, знайомить з рідними людьми — матір'ю, татом, дідусем, бабусею. Головний герой повісті маленький хлопчик Михайлик . Весь світ Михайлик сприймає, наче казку. Лебеді, що пролітають над ним, за його бажанням роблять ще одне коло над хатою. Хлопчик вірить розповідям дідуся про сонячні ключі, якими відмикається земля навесні. Усе навколо Михайлика пронизане добром і любов'ю. Поруч з ним мудрий дідусь, майстер на всі руки, добра і лагідна мати.Хлопчик приязно ставиться до навколишнього світу, росте добрим, сердечним, розумним. Він дуже любить читати. У свої дев'ять років він перечитав все, що зміг знайти в селі: "Кобзаря", "Робінзона Крузо", казки. Він добра, чуйна людина. Михайлик зростає таким духовно багатим, бо його батьки, дідусь з бабусею створили для нього світ добра і краси, делікатності і благородства. Мені сподобався Михайлик своєю чистотою сприймання світу, добротою, чуйністю. Він весь такий відкритий до добра, готовий пізнавати світ і бачити тільки світле, хороше в житті.