. Неділя — день особливий.
2. Старший брат читає книжку.
3. Потерпи, ще рано.
4. Можна збиратися.
5. Костик так замріявся.
6. Це мій молодший брат.
7. Брат у тебе, скажу, клас!
8. Мовчатиме, як риба
Твір «Човен» Є.
Гребінки є однією з перших оригінальних балад у новій українській
літературі. Вміщений він у першій збірці письменника «Малороссийские
приказки» й позначений виразними рисами романтизму.
Вірш «Човен» має автобіографічний характер роздумів молодого поета, що
вирушає з рідного хутора в Петербург, мовби кидається в піняві хвилі
розбурханого житейського моря, яке спочатку грається, а там і нещадно
розбиває одинокий човен.
Романтизовано схвильована розповідь досягається засобами народної
поетики; хвилі — «мов чорнії гори», хмари — «як темная нічка», громи
гуркотять — «мов голос небесної кари», «пустують по піні мавки».
Проте у автора відсутнє відчуття приреченості…
Вже саме твердження про неможливість заховатися від світу, від життя, і
навіть більше — розуміння, що «не можна ж вік цілий пробути з собою
одним»,- свідчать про активність накресленої автором життєвої програми.
Попрощавшись із хуторським «покоєм», не маючи певності, що «недоля і
лштее горе» минуть його в столиці, автор ради служіння вищій меті
сміливо пускається в «світ білий».
Вірш «Човен» стоїть дещо осторонь більшості творів і є своєрідним
маніфестом молодого Є. Гребінки.
У вірші «Човен» Гребінка висловив свої душевні переживання, свої
побоювання, свої роздуми про майбутнє життя. Але цей твір є близьким
кожній людині, бо всім нам властиві почуття і переживання, які вклав
поет у вірш.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/choven-yevgen-gribinka-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Якби б я потрапила до країни яян я б познайомилася з усіми жителями цієї країни.Я б допомогла тому,кому було тяжко зробити те що вони не можуть.Я б побачила все чого немає в інших країнах.Мені б сподобалось у цій країні!
Лютий, вогняний.
Нападає, забирає, палить.
Збирає данину від князя
Ненажерливий
В одного хлопця померли мама й тато. Він став сиротою і почув від старших людей, що в одного царя, далеко за лісами й морями, є дуже оплачувана робота, пасти зайці. Але якщо зайців не випасеш, як хоч один утече або хтось украде його, то цар відрубував пастуху голову. І хлопець подумав, що він сирота, і якщо він заробить добрі гроші, то буде добре, а якщо помре, то помре.
І він ішов, ішов лісом, і настала ніч. Він виліз на дерево, щоби переспати. На тому дереві були такі гілки, що якраз було добре спати. Він виліз на дерево і побачив, що далеко-далеко горить ватра. Думає хлопчик, що звірі не запалили ватру, що там мусить бути людина. І він зліз з дерева і пішої до тої ватри.