До аудіокниги увійшли твори 80 письменників Дніпропетровщини, які пишуть українською і російською мовами. Авторами проекту стали члени Національної Спілки письменників України, Конгресу літераторів України, Національної Спілки журналістів України, а також молоді поети і прозаїки — переможці Всеукраїнських та обласних літературних конкурсів.
Найстаршому автору проекту на час створення записів було 93 роки, наймолодшому — двадцять.
Відповідно до концепції проекту, озвучувалися твори живих сучасників, тому до збірника не увійшли твори деяких класиків. На превеликий жаль, нині багатьох письменників, які взяли участь у створенні збірника, уже немає серед живих.
Тексти читали актори Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка та Дніпропетровського академічного театру російської драми ім. М.Горького. Деякі твори можна прослухати у виконанні самих авторів.
Осінніми вечорами, коли плачуть небеса й зорі падають на похилені трави, далекими стежками, серед незвіданих всесвітів блукає кохання. Мов та пісня, неосяжна й незбагненна, блукає воно. І як його знайти, як його покликати серед цих невідомих шляхів? Бо так і полине від тебе, не торкнеться твого серця, заблукавши десь там, у далеких степах, не залишивши тобі навіть споминів, а лише гіркі сподівання.
Змінюються часи і влада, змінюються життя і людський світогляд. Але незмінними лишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові.
Поповнив скарбницю поетичних освідчень у коханні й відомий німецький письменник Генріх Гайне в книзі поезій, що принесла йому світову славу. Численні вірші збірки «Книга пісень» були навіяні нерозділеним коханням поета до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. Цій темі присвячені перші розділи циклу «Страждання юності», «Сновидіння» і «Пісні».
Поет живе у світі дивних сновидінь. Кожний вірш розділу — це опис тяжкого сну, видінь, що відвідують поета. Усні він бачить «її» — невірну кохану, втрачену назавжди. Буває на її весіллі з іншим:
…бачу я подружжя молоде — Мою любов із церкви гном веде.
Поет продає душу пекельним силам за радість побачення з нею:
Хоч раз її міцно обняти, До серця свого пригорнуть,
До болю в уста цілувати, А там уже будь-що-будь!
У сні він бачить її — бліду і холодну, як мармур. Поет заплатив дияволу страшенну ціну за неї, і ось з’являється вона в супроводі самого диявола, який і поєднує поета з його коханою. Повертаючись до неї, поет проходить цвинтарем — із могил виходять привиди, кожний із них — жертва нещасного кохання.
Дійсність і сон, примари і реальність поєднуються в цих віршах.Поет цілком поринув у свій відчай, але це не скорботна, безнадійна примиреність, а бурхливе почуття. Ніде поет не бачить світлого починання, скрізь безпросвітна темрява.
Це про діда Платона і Савку, але можна писати тільки про Платона
«Ніч перед боєм» — це розповідь про дідів. Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника Вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані в романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне.
Портретна деталь дідів («на вид ви такий, пробачте, і маленькі і не дуже неначебто й здорові») є протиставленням до непереможної сили людського духу. Образи дідів — «добрих річних духів» — є уособленням краси і величі українського народу. Письменник не зосереджується на розкритті їхніх характерів, бо його завдання — за допомогою цих персонажів загострити в читачів почуття ненависті до ворога, закликати до останнього подиху боронити кожен шматочок рідної землі.
"Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу" - постає перед нами старими, але досвідченими та мудрими чоловіками, котри були авторитетом для всіх молодих солдат.
Тому я вважаю, що вони хочь і були просто дідами, але були справжніми героями.
Одного разу ведмідь вийшов на прогулянку побачив зайця і з радістю йому сказав добрийдень.Коли вони зустрілись вони були раді одне одному.і ведмідь з тої радості хотів зайчикові подарувати подарок.Цим подарком він був задоволений і подякував.А ведмедик сказав будь ласка.Довгий час вони гуляли в лісі,а згодом їм потрібно було прощатися.Тоді ведмеді сказав йому допобачення,а зайчик побажав йому щасливої дороги,а ведмедик відповів до скорої зустрічі.