Маленький горбань
План
1. «Квітень.Свято.»
2. Халупка.
3.Павлусь вирішив грати з дівчатами.
4.Образ Павлика.
5.Уява Павлика-горбаня.
6.»Павлик ріс, нешвидко ріс….»
7.Суперечка між хлопцями.
8.Захарко знайшов жайвороняче гніздо
9.Допомага Павлика пташенятам
10.Битва Захарка і Павлика.
11.Допомога діда Антипа і дівчат
12.»Нема вроди, нема щастя.»-роздуми Діда Антипа.
13. Хвилювання матусі.
14. Покарання Захарко не вийшло.
15. Гра горбаня і Захарка.
Хлопці пішли але вони довго згадували лося Їм не вірилося що він помер. Лосьвсе лежав нерухомо . Шпичак скосо поглядав на лося. Раптом лось встав і накинувся на дядька. дядько кричоа на допомогу алепоблизу нікого не було. Раптом хлопці почули шум і побігли на звук. Вони врятували дядька. Цей випадок став для нього уроком. Відтоді він був добрим чуйним та милосердним
Желательно не в ЕС)другая политика
Родинно-побутові пісні і балади мають спільні риси:
- народна основа творів;
- тематика: соціально-побутова (кохання, родина, трагічні обставини);
- драматичний сюжет;
- велика увага приділяється моральним проблемам;
- романтичний характер зображення;
- повтори, діалоги.
Приклади родинно-побутових пісень: "Ой там за горою", "Запрягайте, хлопці, коні", "Головонько моя бідная".
Приклади балад: "Ой чиє ж то жито", "Да шумить чудо дібровонька".
Жив собі Лис Микита. Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався. З того Лис став страшенно гордим. Ще й зазнався: став сперечатися з товаришами, що серед дня прямо з базару курку вкраде.
От і пішов. Отямившись трохи від людського ґвалту на базарі, Лис проскочив невпізнаним. Але раптом йому зустрілися собаки, які занюхали, хто він такий. Тікаючи, Микита вскочив у якийсь двір і заліз у діжку. В цій діжці стояла олійна синя фарба. Собаки не знайшли нещасного Лиса, і він зміг увечері тихенько вибратись і втекти в ліс.
Прокинувшись вранці, він дуже засмутився, бо був увесь укритий не то лускою, не то колючими ґулями. Але скоро заспокоївся, побачивши, як його злякався Вовк. Той бідний аж завив і почав тікати. Лис вирішив, що з цього можна виграти. Прийшовши на звірячий майдан, він сів на місце Ведмедя й оповів звірям, що його зліпив святий Миколай і назвав звіром Остромислом. А на землю пустив, щоб творити лад, судити по правді й не допускати кривди. Лис Микита був добрим царем, м’якосердним. Звірі були дуже раді, що в них є цар, хоч жили, як і раніше: хто був дужчий — той і кращий, хто слабіший — тому жилося гірше, хто що зловив — той те з’їв, а не зловив — то був голодний.
Минув рік, і звірі вирішили влаштувати бенкет. Всі почали співати. Лис на радощах теж підтягнув. І тут його впізнали. Звірі так розлютилися за те, що їх довго дурили, що розідрали Лиса на шматки. І зараз, коли хто залишиться одуреним і з того стає мудрішим, то говорить: "Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі".