Слуховий образ - вид художнiх образiв. Це все те, що ми можемо сприйняти на слух, наприклад, описи грому, смiху, як птах трiпоче крилом,гул тощо, спiв.
Наприклад цитата з твору М.Коцюбинського "Дорогою цiною" насичена слуховими образами:
<span> "Він </span>несе в собі весь гомін<span> землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки. Треба тільки уміти слухати" (М.Коцюбинський "Дорогою цIною").
Cлуховi образи з дано</span> i цитати: гомiн землi, тихе бринiння мушки, гуркiт грому, скрите зiтхання серця, крик смертельної розпуки.
Вот, мое личное сочинение, пригодилось хотя бы:)
То, что называется «Сучасна українська мова», является на самом деле малоосмысленным конъюнктурным набором букв
Перші люди заселили територію сучасної Японії в пізньому палеоліті. 13 тисяч років тому на Японських островах виникла неолітичнакультура Джьомон, носії якої булимисливцями-збирачами і творцями «пламенистої» декоративноїкераміки.
<span>Про пам’ять
Всім відомо, що У нас
Пам’ять - просто вищий клас!
Прочитаємо лиш вірша
І повторимо ураз:</span><span>“Їхав Ваня на коні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час якраз бабуся
Мила фікус на вікні”.
- я завжди всім говорю,
Що ніколи не зубрю,
Що історію про Ваню
Дуже легко повторю:
“Їхав Ваня на вікні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час зелений фікус Мив бабусю на коні”.
- Ну, який же ти дивак,
Тільки хвастатись мастак! Краще ти мене послухай,
А було усе отак:
“Їхав фікус на коні,
Вів бабусю по стерні,
А знайома нам собачка
Мила Ваню на вікні”.
</span>
Українці – це народ Шевченка! Майже в кожній хаті під вишитим рушником висів портрет Кобзаря. На нас дивилися очі нашого духовного батька, творця сучасної української літератури. Люди шанували його, як геніального поета. Він допомагав їм усвідомлювати себе, як народ. Нас просто не існувало б без Шевченка, бо у ньому вся наша історія і всі наші мрії.
У своїх віршах Тарас Шевченко присвячувати народові найщиріші й найтепліші почуття. Втілював в них свою душу та любов до Батьківщини. Для нього слово "Україна" було священним. Він хотів бачити Україну вільною та щасливою. Все життя боровся за це.
Кожен вірш Шевченка – це біль за рідний невільничий край, рідних, друзів та товаришів. Саме тому, Шевченко став відроджувачем нашої нації. І така залишилася його роль в історії України.
Однак треба пам'ятати й цінувати його і як людину, яка все життя страждала із-за любові до Батьківщини. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини. Тому дійсно можна сказати, що нема України без її славетного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/26151179#readmore