<span>Маючи друзів,
вважай, що ти володієш скарбам.
Г. С. Сковорода
Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість.
Майже всі люди важко переносять самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й таке, що з часом в людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж робити в такому випадку? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не виносить егоїзму. Є люди, які у дружні стосунки не роблять жодного внеску. Зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше — намагатимуться обмежити зв'язки з ними, звести їх до приятельських. Інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи ображають. Нерідко ці люди злостиві, в'їдливі, кепкують з інших. Хто ж захоче дружити з такими?
Деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони байдужі до людей. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів.
<span>Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт.
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад. </span>
Д. Павличко </span><span>У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям щастя.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятай, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті синові чи доньці. Дуже важливо про це пам'ятати, щоб відповідати на піклування матусі ніжністю та ласкою.
Ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. Народна мудрість вказує: "У того багато друзів, у кого великий друг — книжка". "Книжка — найкращий дар дружби". Книга — це найбільше чудо з чудес у всесвітній історії, це друг, який допомагає у скрутну хвилину, який навчає мислити і відкривати світ прекрасного.
Торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів, лісового буяння і тихого плескоту озер. Природа — той друг, що приносить радість споглядання гармонії і надає відпочинок. Для багатьох людей спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями.
Отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе. </span><span> </span>
Г. С. Сковорода
Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість.
Майже всі люди важко переносять самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й таке, що з часом в людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж робити в такому випадку? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не виносить егоїзму. Є люди, які у дружні стосунки не роблять жодного внеску. Зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше — намагатимуться обмежити зв'язки з ними, звести їх до приятельських. Інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи ображають. Нерідко ці люди злостиві, в'їдливі, кепкують з інших. Хто ж захоче дружити з такими?
Деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони байдужі до людей. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів.
<span>Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт.
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад. </span>
Д. Павличко </span><span>У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям щастя.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятай, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб допомогти у скруті синові чи доньці. Дуже важливо про це пам'ятати, щоб відповідати на піклування матусі ніжністю та ласкою.
Ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. Народна мудрість вказує: "У того багато друзів, у кого великий друг — книжка". "Книжка — найкращий дар дружби". Книга — це найбільше чудо з чудес у всесвітній історії, це друг, який допомагає у скрутну хвилину, який навчає мислити і відкривати світ прекрасного.
Торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів, лісового буяння і тихого плескоту озер. Природа — той друг, що приносить радість споглядання гармонії і надає відпочинок. Для багатьох людей спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями.
Отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе. </span><span> </span>
0
0