Осінью відзначають: 14 жовтня - Покрови Пресвятої Богородиці, 21 листопада - День святого Михайла, Різдво Пресвятої Богородиці, 26 листопада - День памяті жертв голодоморів в Україні, Спаса.
Ранок мов немовля, таке ж безгрiшне i пахуче
ранок мов людина, яка тiлькi но прокинулась
ранок мов квiтка, що тихо колишеться на вiтру
(сочиняла сама, не знаю подойдёт или нет)
Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я спостерігаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.<span>Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.</span>
У коридорах і класах тиша. Замовкло шкільне радіо, затихла музика. Школярі працюють!
- Привіт, Сашко.
-Привіт, Марійко.
-Цікаве нам додому задали домашнє завдання.
-Погоджуюсь, а що ти напишеш в своєму творі "Для чого потрібен Інтернет?"
- Ой, навіть не знаю з чого почати.
- Та я також. Але в мене вже є дещо на думці
- І що ж саме?
- Інтернет використовують у пошуковій сфері. Завдяки інтернету ми можемо дізнатися різноманітну інформацію.
- Цікаво, дасиш мені прочитати твір, написаний тобою, завтра. А я буду писати про те, що без інтернету важко уявити наше повсякденне життя, як би ми зараз жили б без інтернету? Це сучасне покоління. А ти задумувався над тим, що в наших батьків не було інтернету?Але в них було щасливе дитинство і без інтернету.
- Добре, прочитаєш. Ти так глобально замислилась над цією темою, що я впевнений, що ти отримаєш гарну оцінку.
- Дякую, ти теж.
- Добре, я вже , напевно, піду. А то хочу чим скоріше приступити до роботи.
- І я також
- Бувай, щасти
- І тобі теж. Бувай