Порівняльна характеристика Федьком і Толі. В оповіданні «Федько-халамидник» письменник розповідає про двох хлопчиків-однолітків. Федя - син бідного робітника, а Толя - дитина з багатої сім'ї. Федя був чесним, ніколи не брехав, але був великим бешкетників, заважав хлопцям грати, шкодив їм. Толя ж був тихим і спокійним, ніколи не хуліганив. Федя, відчайдушний і сміливий, не побоявся по крижинах перебратися з одного берега на інший. Толя, честь-любив, захотів теж похвалитися перед хлопцями. Федя не байдужий до чужого нещастя, він благородний, готовий прийти на виручку. Толя підлий і брехливий. Він навіть не подякував Федьку за те, що той врятував його від смерті. Толя черствий і байдужий до нещастя інших людей. Він зміг безтурботно гратися в той час, коли на кладовищі ховали його рятівника.
Павлусь- представник славного козацікого роду козаків.Портрет і зовнішність 15 юнака.Його вольові якості:цілеспрямованість, твердість,мужність,велика сила волі, ненависть до зрадництва.Павлусь-відважний лицар та герой.Розум та кмітливість:володіння зброєю, застосування знань, отримаих від діді Андрія та козаків.
1. Знайомство. (або Сердитий Василько.)2.Вигадка матері . а) "краще б ... вчився". б) Кого ж з трьох? в) Вибір зроблено.3. Василькіна прихильність.4.Збори.5. Страшна правда про одруження.6. "Нехай його й кат візьме!" (або Щасливий кінець)
Софійка:
Реальне:У реальноме житті ходить до школи, спілкується з друзями, батьками, доглядає молодшого братика...
Фантастичне:Потрапляє в минуле. У минулому їй відведена роль спостерігача за хитросплетінням долі трьох родів: КулаківськихБ Міщиків та власного.
Сліпий старець:
Реальне:Неіснує.
Фантастичне:Показує шлях до розгадки прокляття роду Кулаківських.
Вітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку:
Я швидесенький Вітряк,
обертаюсь так і сяк.
І мене ніхто й на мить
не посміє зупинить!
І раптом Вітрячок зупинився.
— Дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося?
— Нічого особливого,— озвався поряд дядько Вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити.
— Ти хто такий?
— Той, хто допомагає тобі обертатися. Звуся я Вітер.
— Не чув про такого! — невдоволено проказав Вітрячок.
— До речі, від мене походить і твоє ім'я: Вітрячок. Правда, схожі?
— Та я зараз!.. Та я...
— Якщо ти, Вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. А ти служитимеш сідалом для галок і горобців.
— Та я... Я, дядьку Вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої слова... Перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? До того ж у мене навіть пісня нова народилася:
Ми — єдина сім'я:
дядько Вітер і я,
і ніхто зупинить
нас не зможе й на мить!
З того часу...
Ігор Січовик
З якою інтонацією треба читати слова Вітрячка? А Вітру? Які слова читатимеш невдоволено, які — здивовано, а які — з вибаченням?
Спробуй проспівати пісеньку Вітрячка.
Придумай продовження казки.