Хм... Напевне що э. Адже в Альпыйскій баладі розповідають про чоловіка який тікав і дивну дівчиу. Хоч вона була дивна він її все одно покохав. Так і в пурпурових вітрилах хлопцю розповів трактирник що Ассоль дуже дивна дівчина, але він їх непослухав і покохав її
Вітько, тобі я раджу більше читати книги й не дуже сильно залежати в плрадах від Федька!
Федько , займайся спортом, ти й так розумний, але треба бути всебічно розвиненим.
Петро, меньше бреши й будь самостійним.
Галя, ти красуня , але ти повинна бути трішки прлстішою й інколи йти на "поступки".
Повість «Зачарована Десна» — лірична розповідь про дитячі роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати її повністю автобіографічною? Мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соціальне походження мало величезне значення і згадка хоча б про якийсь достаток батьківської сім'ї могла привести до небажаних висновків. І тому письменник так майстерно перемішав правду, напівправду і вигадку.
Сашкова сім'я жила у хаті, яка була збудована невідомо коли і ким. «Здавалося, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, вікна повростали в землю і не було замків». Така хата була символом нужденності Полісся. Насправді ж хата Довженків дуже відрізнялася від літературної, і ми це можемо побачити на фотографіях, вміщених у біографічних книжках письменника. Звичайно, вона не була палацом, але й через п'ятдесят років її вікна розміщені високо над землею. Просторі будівлі на кілька кімнат в ті часи мали заможні господарі. Промовистим є той факт, що батько Довженка крім сільської роботи підробляв: «своїми кіньми возив торгівців на ярмарок». Скоріше за все, коні ці не були бідняцькими шкапами, адже торгівці мали гроші і могли найняти собі власника добрих коней. А хіба міг бідний неписьменний сільський дядько дати своїм дітям не тільки початкову освіту, а й відправити сина й доньку продовжувати навчання «в городі»? Сашків батько все життя не міг пробачити дідові Семену «своєї темноти» і мріяв вивчити сина. Спочатку повів його у сільську школу, і Довженки стали перед учителем Леонтієм Опанасенком. Той почав розпитувати Сашка перекрученою російською мовою, і, коли переляканий хлопець не зміг назвати імені батька, вчитель виніс свій вердикт — «неразвитой!» Скільки ж було по Україні таких нерозумних вчителів, які не вміли говорити до ладу російською, калічили її, а зобов'язані були вчити дітей тільки чужою мовою. Перша зустріч зі школою неприємно вразила Сашка, і в повісті «Зачарована Десна» Довженко з більшим задоволенням згадує своє вільне дитинство, майстерно описує картини природи. Саме в таких епізодах письменник найбільш автобіографічний.
<span>Малий Сашко сховався в клуні і перебирає в пам'яті приємне і неприємне в його світі. Він боїться бабиних прокльонів і Страшного Суду, не любить, коли довго йде дощ і коли п'явка впивається в ногу, коли гавкають на нього чужі пси або гуска сичить і скубе за штани. Він не любить носити в одній руці велике відро води, полоти і пасинкувати тютюн. Неприємно бачити батька п'яним, ходити босими ногами по стерні, їхати на возі з сіном, коли здається, що віз от-от перекинеться. Але на світі для хлопчика є дуже багато приємних речей. Він любить дивитися на малий вогонь і обнімати лоша або прокинутися рано-вранці і побачити в хаті теля. Приємно знайти пташине гніздо і їсти паску, приємно ходити по теплих калюжах і спати в човні. Це був світ перших дитячих вражень хлопця, його стихія, Усе далеке й близьке сприймалося в образах, і все це вбирала вразлива Сашкова душа, щоб пізніше наповнити повість «Зачарована Десна». </span>
1. Гайдамаки – злочинці чи месники? (за поемою Т.Шевченка «Гайдамаки»)2. Шевченко говорив те, що говорила народна душа, що сказав би на Україні кожен: і кріпак, і козак, коли тільки був спроможен висловити свої думки, свої болі, що кипіли біля серця з тяжкої щоденної праці в ярмі (О.Кониський).3. Історична довідкаНазва Коліївщина найімовірніше означає повстання коліїв і походить від українського слова «колій», яким в українських селах і донині називають людей, відповідальних за забиття скотини (свиней, корів, кіз, коней та ін.), які вміють робити це найбільш професійно і безболісно. Характерною особливістю роботи колія було освячення ножа і просіння вибачення у тієї істоти, яку він збирався зарізати.Процедура освячення ножів згадується у Тараса Шевченка. Це вказує на те, що гайдамаки обґрунтовували свої дії як роботу зі звільнення України від тих, кого вони вважали загарбниками і пригноблювачами.Гайдамаччина – від гайдамака, "гайде", з турецької мови гнати, переслідувати.4. Рух повстанців5.Іван ГонтаМаксим Залізняк6.Коли він ставив нам перед очі кривавий образ Коліївщини, то робив це тому, щоб показати, до якого лиха доводять людство суспільна і національна кривда. Кривавими малюнками «Гайдамаків» закликав своїх і чужих, щоб спам’яталися, щоб перекреслили давні порахунки і почали життя нове, людське, чесне, справедливе (Богдан Лепкий).7.Це була остання за часом велика спроба українського селянства повернути собі волю, ствердити власну національну гідність… Гайдамаччина була для Шевченка найвигіднішим історичним матеріалом, який він вирішив оживити своєю могутньою творчою фантазією з тим, щоб нагадати сучасникам, як їхні предки виборювали собі волю (Г.Клочек).